79037 Львів,
вул. Мазепи, 46

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Перша писемна згадка про поселення Збоїще, яке нині є частиною Львова, датується 1353 роком. Місцеві римо-католики до ІІсв. війни належали до парафії у Малехові, розташованої поблизу Львова.

Філіальну дерев'яну каплицю у Збоїщах почали будувати 1932 року коштом парафіян (найбільше пожертвував Ян Венгінський) на земельній ділянці, подарованій Теодором Богосевичем. Освячення наріжного каменя святині та будівельного майданчика відбулось 21 травня 1933 року, а спорудження каплиці завершили цього ж року. 20 жовтня 1935 року архієпископ Болеслав Твардовський освятив її під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги. З 1937 року місцевих вірних та каплицю обслуговували оо.-капуцини.

Львів,
ріг сучасних вулиць
Сяйво (колишя Міська) та Широкої

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Перша письмова згадка про німецьку колонію Льовендорф (Löwendorf - «село левів») датується 1778 роком. 1 квітня 1931 року поселення приєднали до Львова.

Місцеві римо-католики належали до львівської парафії св. Єлизавети. Ще перед Ісв. війною вони намагались отримати земельну ділянку під будівництво своєї святині. Проте лише 1921 року міська рада її виділила. Цього ж року тут постала окрема парафія, що канонічно було підтверджено декретом аж 29.12.1923р., а 24.10.1921р. комітет будівництва храму затвердив його проект, виконаний архітектором Генриком Зарембою.

79049 Львів,
вул. Зелена, 385

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Сихів вперше згадується у документах 1409 роком. Від початку XV століття до ХХ століття поселення було власністю Львова. До 1927 року місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Зубрі Пустомитівського району. Нині Сихів є частиною Львова, де проживає близько 200 тисяч мешканців.

У 1910 році місцеві парафіяни власним коштом спорудили тут невелику філіальну муровану каплицю. У 1912-1913 році у Сихові було засновано парафіяльну експозитуру, яка 1927 року отримала статус самостійної парафії. У 1923 та 1927 роках придбали два дзвони на кошти парафіян. У 1936 році знову таки ж коштом парафіян каплицю перебудували на костел за проектом львівського архітектора Андрія Фридецького (каплиця стала пресбітерієм храму).

79052 Львів,
вул. Білогорща, 21

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Мікрорайон Львова Білогорща до 1978 року був окремим селом, заснованим 1423 року на землях, подарованих Львову ще 1356 року. Білогорща залишалась у власності міста до початку ХХ століття. Наприкінці 30-х років переважну більшість понад восьми сотень її мешканців становили поляки, проте у середині 40-х років вони переїхали до Польщі, а сюди переселили українців із Польщі.

81370 Львів,
вул. Персенківка, 10

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Місцевість була частиною колишнього приміського села Кульпарків і називалась спочатку Коснерівкою, а після того, як 1687 року її придбав купець Яків Персінг, отримала назву Персенківка. У 1930р. разом із Кульпарковом увійшла до Львова.

Римо-католики Персенківки спочатку належали до львівської парафії св. Миколая, а у вересні 1933 року увійшли до виділеної з неї парафії Вікентія де Поля місіонерів з тимчасовим осередком у львівському костелі св. Софії, оскільки будівництво парафіяльного храму на той час перебувало ще на стадії підготовки.

7900? Львів,
Музей народної архітектури
та побуту у Шевченківському гаї

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Музей народної архітектури та побуту У Шевченківському гаї Львова 2013 року вперше збагатився архітектурним римсько- католицьким сакральним об'єктом - дерев'яним костелом із села Язлівчик Бродівського району на Львівщині. Віряни цього села, які належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього у Бродах, збудували цей філіальний храм у стилі модерн за проектом інженера Стефана Зассовського у 1936-1937 роках. Святиня використовувалась як колгоспний склад та архів, а пізніше стояла пусткою і руйнувалась. Піклуватись про неї у селі не було кому, оскільки там відсутня католицька спільнота латинського обряду.

79058 Львів,
вул. Замарстинівська, 134

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Наприкінці XIV століття майбутні замарстинівські землі придбав міщанин Андреас Зоммерштайн, котрий згодом спорудив тут маєток Зоммерштайнгоф. Німецька назва поступово трансформувалось у «Замарстинів». Село вважається заснованим 1423 року. До складу Львова увійшло 10 квітня 1930 року.

Місцеві римо-католики належали до львівської парафії св. Мартина. 1903 року архієпископ Йосиф Більчевський розпорядився виокремити це село із парафії з утворенням тут душпастирського осередку, опікуватись яким доручив францисканцям-капуцинам. Рада гміни Замарстинів виділили для цього земельну ділянку. 19 травня 1904 року настоятель парафії св. Мартина офіційно передав замарстинівську частину парафії оо.-капуцинам. Цього ж року було освячено наріжні камені під монастир (3 червня) та тимчасову дерев'яну каплицю (12 червня), яку освятили вже 31 липня.

48124 Ладичин,
вул. Івана-Франка

Перша згадка у документах про Ладичин (Владичин) датується 18 листопадом 1454 року, проте поселення тут було ще за княжих часів. 1880 року у ньому проживало півтори тисячі мешканців, з них лише три сотні були римо-католиками, нині ж у селі, яке входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського, - близько 1200 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Микулинцях. У 1911 році, коли їх чисельність сягнула майже півтисячі, коштом місцевої власниці Йозефи Рей у Ладичині облаштували тимчасову каплицю у дерев'яному будинку колишньої корчми та заснували парафіяльну експозитуру. Наступного року завдяки пожертвам вірян каплицю було оснащено. 2 лютого 1913 року микулинецький настоятель о. Людвик Вейс освятив дерев'яну дзвіницю із подарованими Йозефою Рей чотирма дзвонами, що отримали імена членів її родини.

81452 Лановичі,
+380 (3236) 447-26,
www: lanowice.saletyni.org,
f.b.: Lanovichi.Lvivska.Oblast.Ukraine

Село Лановичі (раніше - Луновичі) відоме від 1369 року, згадується також у 1424 та 1445 роках. Нині його населяє понад шість сотень мешканців, переважна більшість яких вважає своєю рідною мовою польську.

У 1462 році тут заснували парафію та спорудили перший дерев'яний костел коштом П. Одровонжа. 1591 року архієпископ Ян Соліковський консекрував другий дерев'яний храм, збудований на кошти М. Лички. У 1727 році було споруджено третю дерев'яну святиню коштом Д. Коссаковського, яку 1753 року консекрував єпископ Вацлав Сераковський. 1817 року збудовали та освятили четвертий дерев'яний храм (фундатор - І. Конарський).

11784 Лебедівка,
вул. 40-річчя Перемоги, 1

Село Лебедівка, яке до 1961 року називалось Слобода-Чернецька, помилково вважається заснованим 1890 року, хоча вже 1805 року у ньому існувала римсько-католицька каплиця. У селі проживали переважно поляки. У жовтні 1935 року звідси до Харківської області було виселено 16 польських родин (94 особи), проте пізніше тут стали селитись українці з Черкаської області. Нині чисельність місцевого населення не перевищує трьох сотень.

Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього у Новограді-Волинському (нині - Звягель). 1805 року у Слободі-Чернецькій коштом Максиміліана Яблоновського (місцевого землевласника?) було споруджено філіальну дерев'яну каплицю Преображення Господнього (ймовірно, на кладовищі). А, принаймні, від 1852 року тут вже існувала окрема парафіяльна філія, яку обслуговував вікарій о. Йосиф Осмольський.