44810 Луків,
вул. Тараса Шевченка

Перші письмові згадки про Луків (тоді - село Лукове) датуються 1510, 1537 і 1551 роками. У 1557р. поселення отримало магдебурзьке право. За прізвищем власника Мацейовського було перейменоване на Мацеїв і під цією назвою містечко згадується вже 1564 року. У 1838 році тут проживало майже 2000, 1860 року - 1879, на початку ХХст. - понад 2800, 1921 року - 2977, нині - менше 3000 осіб. У 1940р. Мацеїв став селищем (міського типу) та райцентром району, а 1946 року його перейменували на Луків, який у 1959р. увійщов до Турійського району, а 2020 року - до Ковельського.

У 1814 році на цвинтарі парафії свв. Станіслава єп. мч. і Анни у Мацеєві збудували муровану каплицю коштом Теклі Скоморовської (з Балабанів) після смерті її мужа Франциска. Ця святиня згадується, принаймні, від 1849 року аж до ліквідації мацеївської парафії у 1870 році. 1864 року була довжиною лише 20 ліктів, мала купол, покритий бляхою, та єдиний вівтар із образом Святої Родини.

59342 Лужани

Вперше Лужани ззадуються у документі від 7 жовтня 1453 року, проте 2006 року у місцевій Вознесенській церкві знайшли фрески ХІІІ-ХІV століть, що свідчить про значно старший вік поселення. У 1880 році тут проживало 2127 мешканців, 1930 року - 3566, у тому числі 2687 українців, 301 поляків і 72 німців, нині - понад 4700 осіб. Із 1968 року є селищем (міського типу), яке до 2020 року входило до Кіцманського району.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Кіцмані. В середині XIXст. їх чисельність становила лише сотню осіб, а наприкінці 70-х років цього століття перевищила півтори сотні. Тоді, а саме 1879 року тут і було їхнім коштом споруджено примітивну дерев'яну каплицю. Її датування 1843 роком, яке інколи зустрічається в джерелах, швидше за все, є помилковим, оскільки до 1883 року ця каплиця не згадується в жодному із схематизмів Львівської архідієцезії. Окрім того, її не містить також і 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego'.

6745? Лиманське

Поселення Зельц заснували у 1808 році (за іншими, менш переконливими даними - 1798 року) немецькі переселенці-католики. У царські часи в офіційних документах вживалась також назва Успенське (за титулом місцевого храму). В радянські часи Зельц перейменували на Лиманське, а 1957 року, об'єднавши з поселенням Рибальське (в минулому - німецькою колонією Кандель) та колишнім військовим містечком, спорудженим для обслуговування військового аеродрому. 1957 року надали йому статус селища міського типу. Якийсь час було районним центром. Нині тут проживає понад 7200 мешканців.

Ще 1821 року у Зельці постала перша святиня. А 1901 року її замінив один з найкращих храмів Південної України - мурований костел у неоренесансному стилі з двома необароковими вежами, споруджений коштом парафіян (близько 110 тисяч рублів). Його майже повністю збудували з цегли, на відміну від багатьох інших костелів Одеського регіону, при будівництві яких використовувався тільки ракушняк. Тоді ж встановили різьблений вівтар, виготовлений в Австрії. 25 листопада 1901 року храм консекрував єпископ Тираспольський Антоній Церр.

77455 Лисець

Селище міського типу Лисець письмово відоме із XV століття. Правда, пізніше називалось Мочар, і під такою назвою згадується 1628 року як місто, але вже 1652 року повернулась стара назва. У 70-х роках цього століття тут оселились вірмени, які втікали із окупованого Туреччиною Поділля. 1880 року Лисець нараховував майже 2400 мешканців, переважно - греко-католиків. Від 1940 року до початку 60-х років був центром району. Нині тут проживає майже три тисячі осіб. Належав до Тисменицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Парафія у Лисці постала 1669 року, а дерев'яний костел було споруджено ще раніше. У ІІ половині XVIIIст. цей храм замінив новий дерев'яний костел, але він згорів 1785 року. Цього ж року парафію передали католикам-вірменам взамін на їх храм в Обертині, а римо-католики стали послуговуватись дерев'яною вірменською святинею. Коли 16 липня 1830 року згорів і цей храм, його замінили мурованим Успіння Пресвятої Діви Марії, спорудженим у 1834-1853 роках. 1872 року поруч з ним постала мурована каплиця св. Григорія Просвітителя.

90150 Лисичово,
вул. Головна, 10

Розташоване на лівому березі річки Лисичанки село Лисичово відоме з 1465 року під назвою «Liszicza» та 1466 року як «Lissica». У 1517 році його називали «Rawasmezew», а в 1662 році — «Ravaszmező». У 1795 році було відоме як українське (русинське) поселення, в якому проживало понад півтисячі греко-католиків. У 1910р. тут вже було понад 1700 мешканців, з них лише близько сотні були римо-католиками німецького та угорського етнічного походження. Нині у селі проживає понад 3100 мешканців.

У 1993 році місцеві католики латинського обряду придбали звичайний сільський будинок та пристосували його для богослужінь в якості каплиці. 8 серпня цього ж року відбулось освячення цієї каплиці.

31337 Мацьківці

Село Мацьківці відоме під назвами Macrkocze (1383р.), Mashowce (1668р.), Mackowce (1784р.), Мацьковці (1789р.), Мацевці (1805р.), Myszkowce (1820р.), Мацковці (1862р.) та Майковці (1898р.). Значну частину його населення, чисельність якого становить близько тисячі мешканців, складають українці польського етнічного походження, чиї предки-мазури оселились тут ще у XVII-XVIII століттях.

У 1801 році у Мацьківцях було споруджено костел, проте 1936 року його зруйнувала радянська влада. Недалеко від місцевого цвинтаря, у північно-східній частині села знаходилась придорожня капличка, яку знищили 1937 року. У 1995-1998 роках з ініціативи та під керівництвом Франциска Бялобжицького на цвинтарі збудували мурований костел, який консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC. 2007 року поруч із храмом спорудили парафіяльний будинок. Мацьківцями опікувались оо.-єзуїти (towarzystwo Jezusowe) з парафії св. Анни у Хмельницькому на Гречанах, поки 8 вересня 2010 року тут не постала самостійна парафія, яку стали обслуговувати францисканці конвентуальні. У 2010-2012 роках у Мацьківцях працював настоятелем майбутній єпископ о. Едвард Кава OFM Conv. В парафії служать сестри-служебниці Святого Духа.

47850 Магдалівка

Перша згадка про Магдалівку у документах датується 1785 роком. У 1880 році це село разом із присілком Теклівка, яка нині є окремим селом, мало 1064 мешканців, з яких лише 235 були римо-католиками, 1939 року - близько 1600 (приблизно 30 відсотків були поляками), нині тут проживає понад вісім сотень осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Магдалівки спочатку належали до парафії св. Вацлава у Баворові. У 1903 році (за чисельності вірних понад 260) у селі завдяки зусиллям баворівського настоятеля о. Яна Шубера збудували муровану каплицю. Земельні ділянки під святиню та для забезпечення душпастирства пожертвували Флорентина Ценська (із Яблоновських), Клементина Чарторийська, Текля Беднарчук, яка також подарувала значні кошти.

23224 Майдан,
вул. Незалежності, 37а

Розташоване неподалік Вінниці село Майдан (до 1949 року - Майдан-Юзвинський), за переказами, виникло у 90-х роках XVI століття серед лісу, де для нього розчистили 'майдан' - так з'явилась перша вулиця Лісова. Проте у джерелах поселення вважається заснованим на початку XIX століття. Село і за новим адміністративним поділом залишилось у складі Вінницького району. Нині його населення - понад півтисячі мешканців.

Раніше у цьому селі не було римсько-католицької культової споруди. Лише у 1994 році в Майдані завдяки зусиллям о. Владислава Халуп’яка з Вінниці та місцевих парафіян було розпочато будівництво власного мурованого храму. Спорудження костелу завершили 1996 року, і цього ж року його консекрував єпископ Кам'янець-Подільський Ян Ольшанський MIC.

82195 Майдан

Поселення Майдан, яке також називали Майданом Залізним, бо у селі з 1814 року працювала одна з найдавніших у Східній Галичині плавильня металу, вважається заснованим 1453 року. Тут оселились поселенці- німці, які, зокрема, і працювали у ливарні. У період між двома світовими війнами у селі проживала також чисельна польська громада. Нині кількість мешканців у Майдані нараховує заледве три з половиною сотні.

У 1861 році у Майдані для німецьких католиків латинського обряду збудували скромну дерев'яну каплицю св. Архангела Михаїла, яка спочатку належала до парафіяльної експозитури у Підбужі, а потім - у Східниці. 1938 року розпочалось спорудження мурованого костелу коштом місцевої фірми 'Годуля', яка також подарувала для цього земельну ділянку, за проектом Юзефа Голомба з Катовіц, котрий керував цим будівництвом. Проте до ІІсв. війни храм так і не було оснащено та освячено.

48266 Майдан

Перша документальна згадка про Майдан датується 1584 роком. 1880 року із семи сотень мешканців села лише три сотні були римо-католиками, тоді як у міжвоєнний період поляки вже становили переважну більшість населення. Нині тут проживає понад три сотні осіб. Майдан входив до Гусятинського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Римо-католики села належали до домініканської парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові. У 1902 році, коли їх чисельність становила близько чотирьох сотень, у Майдані завдяки зусиллям та коштам домініканців і місцевих вірян було споруджено та освячено під титулом Святої Родини філіальну муровану каплицю.