23400 Муровані Курилівці,
вул. Жовтнева, 72 ,
+380 (4356) 241-58, 219-48

Datą założenia miasteczka uważane są lata 1492-1493, kiedy pierwszy osadnik kozak Czuryło zbudował na lewym brzegu rzeki Żwan pierwszą osadę. Od tego czasu osada nazywała się Czuryłowce, z czasem nazwa została zmieniona na Kuryłowce. W 1775r. osada otrzymała prawo na dwa jarmarki, a w 1861 r. została centrum Murowanokuryleckiej wołości Uszyckiego powiatu. Obecnie to miasteczko jest centrum rejonu з населенням понад 5800 мешканців.

Dzięki staraniom ks. Jerzego Nagornego miejscowa parafia została zarejestrowana 23 maja 1994 roku, budowa kościoła rozpoczęła się w październiku tegoż roku. Początkowo zbudowano dolny kościół, który poświęcił biskup Jan Olszański. Potem staraniami ks. Stanisława Piszczka zakończono budowę całego kościoła.

90260 Мужієво,
вул. Леніна, 164

Pierwsze pisemne wspomnienie o Mużijewo datowane 1114 rokiem. Нині чисельність його населення становить 2 тисячі мешканців.

W 1117 roku w Mużijewo zbudowano murowany kościół w stylu romańskim, w 1337 roku został on przebudowany w stylu gotyckim i poświęcony pod wezwaniem św. Jana Chrzciciela. W 1552 roku świątynię przejęli protestanci, a w 1657 roku zniszczyli ją Polacy. Zachowały się ruiny dawnego kościoła.

Kamień węgielny wspólnej z greko-katolikami świątyni został poświęcony w listopadzie 1998 roku. W październiku 2001 roku biskup Antal Majnek OFM i greko-katolicki biskup Iwan Margitycz poświęcili nowy murowany kościół.

11215 Михайлівка

Невеличке поселення Михайлівка налічує лише близько сотні мешканців.

Після видання у 1905 році царського маніфесту про віротерпимість, який дозволяв засновувати католицькі парафії і будувати костели, у Михайлівці було створено парафію та коштом місцевих вірян у другому десятилітті ХХ століття споруджено дерев'яний храм.

Святиня була чинною навіть у радянські часи. З 1969 року настоятелем в Михайлівці був отець-прелат Амврозій Міцкевич, котрий доклав багато зусиль щодо збереження, ремонту та розпису костелу у 80-ті роки. Михайлівку обслуговують дієцезіальні священники.

47732 Мишковичі

Вважається, що Мишковичі вперше у документах згадуються 1564 року, проте є також згадка 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду. 1832 року у селі проживало 670 осіб, 1880 року - 1321 (1000 греко- і 321 римо-католиків), 1890 року - 1670, у тому числі 1184 українці і 388 поляків, 1931 року - 1816, нині - понад дві тисячі мешканців. У 1944-1946рр. поляків-католиків вивезли до Польщі, а звідти оселили православних лемків.

Католики латинського обряду Мишковичів належали до парафії Пресвятої Трійці у Микулинцях. В середині ХІХст. їх було майже дві з половиною сотні, наприкінці цього століття - понад 330 вірян. До будівництва власної святині вони приступили на початку наступного століття.

48605 Мишків

Перша писемна згадка про село - 1495 рік. 1921 року тут проживало 1094 мешканців, 1931 року - 1182, а нині - понад півтисячі осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду Мишкова належали до парафії Пресвятої Трійці у Товстому (тоді - Тлустому). За чисельності близько двох сотень вірних, у 1908-1910 роках у Мишкові було споруджено та освячено філіальну муровану каплицю.

81352 Мишлятичі,
+380 (3234) 625-41

Найдавніша письмова згадка про Мишлятичі датується 1397 роком. Нині населення села складає понад шість сотень мешканців.

У 1442 році у Мишлятичах було засновано парафію. У XVI столітті первісний дерев'яний костел потребував ремонту, проте парафія була погано фінансована, тому її приєднали до парафії св. Миколая у Пнікуті. 1641 року парафію відновили (храм відремонтували ще на початку XVIIст. завдяки К. Корняктові). 1718 року костел було освячено. 8 жовтня 1753 року храм після часткового ремонту консекрував єпископ Вацлав Сераковський .

78016 Надорожна,
f.b.: 3813448762091205

Село Надорожна вперше у документах згадується 1492 року таким чином, що це нібито дає підстави вважати його датою заснування 1420 рік. На початку 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько восьми сотень мешканців (630 греко- і 170 римо-католиків), нині воно має понад тисячу осіб. Після ІІ світової війни місцевих поляків вивезли до Польщі, а звідти оселили лемків. Село входило до Тлумацького району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Надорожної належали до парафії св. Анни у Тлумачі. В середині ХІХ століття їх чисельність становила лише сотню, наприкінці - дві сотні, а перед І світовою війною та в середині 30-х років ХХ століття - майже три сотні вірян.

47544 Надрічне

Перша писемна згадка про Дрищів, як тоді називалось поселення, датується 8 листопадом 1420 роком, коли йому надали магдебурзьке право (на Тернопільщині був ще один Дрищів, який нині є Підлісним). Було переважно українським селом, в якому 1900 року проживало 664 греко-католиків та 124 римо-католиків, а 1939 року - 850 та 105 відповідно. 6 березня 1946 року перейменоване на Надрічне. Нині його населення - понад сім сотень селян. Входило до Бережанського району, а від 19 липня 2020 року є частиною Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у містечку Біще. 1914 року завдяки настоятелю парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах о. Леонарду Остоя-Солецькому при чисельності вірян у Дрищеві понад 180 осіб було споруджено неоготичну муровану філіальну калицю. Збудували також поруч із храмом муровану дзвіницю.

81780 Нагірне

Поселення Аннаберг заснували 1835 рку німецькі переселенці з Богемії. 1900 року тут проживало 189 мешканців, з них 184 були німцями, а 1921 року - 237 (211 німців). У 1940 році радянська влада за угодою з нацистською Німеччиною переселила жителів німецького етнічного походження до Вартеґау в окупованій Польщі, а Аннаберг 1950 року перейменували на Нагірне. Нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, від 1743 року - до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці, 1787 року знову увійшли до стрийської парафії, а 1843 року - до новоствореного у селі Климець душпастирського осередку (капеланії). У 1863 році цю капеланію, яка пізніше стала самостійною парафією, перенесли із Климця до Феліцієнталя (нині - Долинівка), де збудували дерев'яний костел св. Яна Непомуцького.

77191 Нараївка

Поселення Гербутів, яке 7 червня 1946 року перейменоване на Нараївку (за назвою місцевої річки), відоме, принаймні, від 1375 року, є також документальні згадки 1421 року та 18 березня 1437 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало понад сім з половиною сотень мешканців, 282 з яких були римо-католиками, 1939 року - 1220 (795 українців, 420 поляків), нині ж - понад 560 осіб. Село до 2020 року входило до Галицького району.

Католики латинського обряду Гербутова належали до кармелітської парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях. Якщо у середині ХІХ столітті їх було лише дві сотні, то на початку ХХ століття - вже майже чотири сотні вірних. Саме тоді тут і була споруджена власна мурована святиня, яка у схематизмах Львівської архідієцезії згадується, починаючи із 1914 року.