32421 Рудка

Село вперше у документах згадується як Рудище 1592 року, а через 7 років - під сучасною назвою Рудка. Нині його населяє понад 800 осіб.

Відомо, що 1897 року тут проживало 578 римо-католиків із 1488 мешканців, а 1901 року - 390 (із 1116), проте своєї святині вони не мали. Невеличкий мурований костел було споруджено у 1995-1999 роках завдяки зусиллям та коштам місцевих парафіян під керівництвом о. Альбіна Собєха СР. Ним послуговуються також римо-католики із Лисогірки.

81722 Рудківці

Перша документальна згадка про Руду, яку у радянські часи, щоб відрізнити від іншої Руди, перейменували на Рудківці, датується 1427 роком. 1880 року тут проживало 548 мешканців, у тому числі 517 українців, 19 німців і 12 поляків, нині - близько 460 осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Нечисленні католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях. За непідтвердженою інформацією, ще у XVII-XVIII століттях у Руді на кладовищі було споруджено каплицю за проектом якогось італійського архітектора, проте у схематизмах Львівської архідієцезії аж до 1911 року немає жодної згадки про неї.

48420 Рукомиш

Рукомиш вперше письмово згадується 18 липня 1379 року у фундаційній грамоті бучацької парафії Успіння Пресвятої Діви Марії Михайла Бучацького, який початково саме тут мав свою садибу. Є також згадка 14 серпня 1421 року в документі заснування парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Петликівцях (нині - Старі Петликівці) Адальберта Бучацького. 1880 року у Рукомиші проживало 486 мешканців, нині ж його населення - понад 420 осіб. Село входило до Бучацького району, а тепер - до Чортківського.

Порівняно нечисленні католики латинського обряду села належали до вже згаданої парафії у Бучачі. Коли їх кількість досягла семи десятків, 1903 року в Рукомиші було збудовано філіальну муровану каплицю, яку тоді ж освятили під титулом Пресвятої Діви Марії Помічниці Християн.

81565 Грімне

Поселення Грімне (Громно, Грумно або Румно) вперше документально згадується у 1410 та 1440 роках. Цікаво, що у різні часи селом володіли архієпископ Ян Скарбек, а також інші духовні особи та інституції. 1880 року тут проживало 2239 мешканців, з них 1442 українців та 780 поляків, а нині - менше 1300 осіб. Село належало до Городоцького району, а тепер - до Львівського.

Парафію 1471 року тут заснував місцевий власник Станіслав Ходецький. Відомо, що дерев'яний костел був знищений у 1618-1621 роках під час турецько-татарських нападів. Тоді парафією опікувались бернардини, проте у 1648 році козаки і татари спалили їх монастир та черговий дерев'яний храм. Відновлену через два роки настоятелем о. Кшиштофом Всьцісьлічем святиню частково пошкодили під час військвих дій 1672 року.

78661 Рибне

Рибне (Рибно) вперше у документах згадується 1427 року, є також письмові згадки у 1444, 1448 і 1469 роках. У 1870 році тут проживало 903 мешканців, 1880 року - 1039 (майже всі були українцями), нині село має понад 1200 осіб.

Від десятка до півсотні римо-католиків Рибного зі середини ХІХ століття належали до новоствореної капеланії в Кутах, а раніше, як і кутські віряни, швидше за все, входили до парафії в Косові. Наприкінці 20-х років ХХ століття їх чисельність збільшилась до семи десятків осіб. Тоді тут і розпочали спорудження власного храму.

82151 Рихтичі

Перша письмова згадка про село Рихтичі датується 1123 роком (цю частину села, розташовану на північ від річки Бар, пізніше назвали руською, тобто давньоукраїнською). Південна (польська) частина поселення вперше згадується у документах 1434 роком. Нині у селі проживає близько трьох тисяч мешканців.

Римсько-католицька парафія у південних Рихтичах постала саме 1434 року завдяки, зокрема, місцевому власнику Станіславу Коритці. Перший костел був дерев'яним та мав титул Святого Хреста, св. Михаїла Архангела і св. Миколая. Станом на 1637 рік храм був теж дерев'яним на мурованому фундаменті, його збудував у 1612 році Микола Данілович (черговий власник села). Цю святиню замінила 1726 року нова дубова із використанням старого фундаменту, яка 1729 року мала п'ять вівтарів. Понад століття костел очікував консекрації, яка відбулась аж 1858 року під титулом Знайдення Святого Хреста. Ця святиня простояла тут до 1928 року, поки її не перевезли у Верхні Гаї.

48577 Ридодуби,
+380 (3552) 513-08

Ридодуби документально відомі із 1600 року. 1785 року тут проживало 396 мешканців, 1870 року - 842, 1880 року - 947, 1910 року - 1267, 1931 року - 1196, нині село нараховує менше шести сотень осіб.

Католики латинського обряду Ридодуб, як і решти сусідніх сіл, спочатку належали до до парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові, а після заснування 1854 року у Хом'яківці парафіяльної експозитури перейшли до неї. В середині ХІХ століття їх було понад три сотні, наприкінці цього століття - понад півтисячі, а перед І світовою війною - понад шість сотень. Ще тоді вони намагались спорудити власну святиню, проте їх наміри до війни не вдалось реалізувати.

44350 Римачі

Поселення Римачі вперше згадується 1417 року (за непідтвердженими даними), наступна згадка датується 1442 роком. Нині його населення - понад дев'ять сотень мешканців.

Римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Любомлі. Перед Ісв. війною у Римачах була невеличка капличка та планувалось спорудження філіального костелу. Проте лише 1 серпня 1926 року було створено комітет зі спорудження святині, який для початку вирішив збудувати тимчасову дерев'яну капличку. Її було освячено 12 квітня 1927 року. 21 червня 1928 року костельний комітет отримав проект храму, виготовлений інженером Тадеєм Крафтом із Ковеля. 19 травня 1929 року єпископ-помічник Луцький Стефан Вальчикевич освятив закладений ще в грудні 1928 року фундамент та наріжний камінь майбутньої святині.

13210 Рижів,
вул. Партизанська, 1а

Вважається, що село було засноване в середині XVII століття. У 1906 році тут проживало лише 81 мешканців, 1926 року - 554 особи, у тому числі 398 поляків, 1931 року - 621, нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Бердичівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Чуднові, проте своєї святині не мали. У радянські часи вони відвідували костели у Житомирі і Покостівці, а в пострадянські - у Чуднові, Карвинівці та Бердичеві.

32322 Сахкамінь,
вул. Котовського, 1

Селище Сахкамінь заснували 1930 року, коли було відкрито кар’єр добування вапнякового каменю для цукроварень. Першими будівлями на розробках були їдальня і гуртожиток для робітників. Перед початком війни вже було побудовано понад 100 дворів і проживало понад 300 жителів. Нині його населяє майже тисяча мешканців.

Місцеві римо-католики спочатку відвідували костел Пресвятої Трійці у Черчему (після його відкриття), а з осені 1991 року оо.-пасіоністи вже відправляли тут Святі Меси у приватному будинку. 1 травня цього ж року було освячено хрест на земельній ділянці під будівництво власної святині. 23 грудня 1991 року влада зареєструвала парафіяльну спільноту. Спорудження костелу здійснене завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса із Городка.