80025 Свитазів

Вперше у документах Свитазів згадується 1490 року. Нині тут проживає понад вісім сотень мешканців. Село входило до Сокальського району, а тепер - до Червоноградського.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Тартакові, їх чисельність наприкінці XIX - на початку XX століть становила близько двох з половиною сотень. У середині 70-х років XIX століття, коли Свитазів був власністю Ковніцьких, біля в'їзної брами до помістя було споруджено неоготичну муровану каплицю-усипальницю, яку адаптували для проведення богослужінь. Від 1910 року, коли в селі постала парафія, ця святиня використовувалась в якості парафіяльної (до неї прибудували дерев'яну частину, щоб збільшити її об'єм), а в якості парафіяльного будинку використовувались кілька кімнат палацу з окремим входом.

46011 Тернопіль,
вул. Бандери, 57,
+380 (352) 26-04-50,
f.b.: 61555900632868

Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.

У Тернополі парафія та перший костел постали не пізніше 1550 року, наступний храм почали будувати у 60-х - 70-х роках цього ж століття, проте тоді не завершили. Закінчили спорудження цієї чи іншої мурованої святині під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії 1623 року, з другої половини XVIIст. додалась присвята ще й св. Йоану Хрестителю. Після турецького нападу 1675 року костел ще 1690 року стояв зруйнованим, але вже 1697 року його відремонтували. Втім, навіть 1740 року храму бракувало склепіння над навою, а склепіння в пресбітерії та дві стіни взялись тріщинами. Його так і не змогли відремонтувати, тому 1784 року австрійський уряд наказав його демонтувати. Від цього часу понад століття тернопільська парафія послуговувалась домініканським костелом св. Вікентія Ферерра.

460?? Тернопіль,
ріг вул. Руської і Шевченка

Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.

Парафія та перший костел у Тернополі постали не пізніше 1550 року, коли згадується їх настоятель. Наступний храм розпочав будувати місцевий власник (від 1576 року) Костянтин Острозький, проте не встиг завершити до передчасної смерті 1588 року (він же відновив парафію та збільшив її матеріально-фінансове забезпечення).

Інша маленька ('parva') мурована святиня в Тернополі згадується під титулом св. Валентина на зламі XVI і XVII століть поблизу Львівської брами, проте після турецького нападу 1675 року вона станом на 1690 рік вже була руїною.

77473 Терновиця

Село вважається заснованим 1378 року, проте перша згадка у документах - 6 березня 1441 року. У першій половині XVIст. тут оселили колоністів з під Тарнова, тому пізніше село стало майже повністю польським. 1880 року у ньому проживало 1409 мешканців, з яких 1225 були римо- і 163 греко-католиками, 1923 року - 1548, у тому числі 1492 поляків і 40 українців, 1939 року - 1630. У липні 1945 року поляків вивезли до Польщі, а звідти оселили українців. Село до 2020 року входило до Тисменицького району, нині має десь три з половиною сотні осіб.

Католики латинського обряду Т(е/а)рновиці Пільної належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. 1818 року завдяки місцевому землевласнику Мар'яну Обертинському в селі збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку 1864 року віряни своїм коштом відновили та розширили, після чого її освятили.

78422 Лісна Тарновиця

Поселення Лісна Тарновиця вважається заснованим у 60-70-х роках XIV століття. 1765 року тут проживали лише 33 мешканці, а 1880 року їх вже нараховувалось 631 (566 українців, 50 поляків і 15 німців), з них 557 були греко- і 58 римо-католиками. Нині ж населення села склаладає понад 1600 осіб.

Католики латинського обряду Лісної Тарновиці належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. Їх чисельність від початку ХХ століття до середини 30-х років збільшилась від 140 вірних до понад 440. Саме тоді у селі постало питання будівництва своєї святині.

78596 Татарів

Перша письмова згадка про село датується 1671 роком. 1931 року Татарів вилучено із Микуличина, наприкінці міжвоєнного періоду тут проживало 1190 мешканців (630 українців, 300 євреї, 250 поляків і 10 німців). 1946 року назву Татарів замінили на Кремінці (за прізвищем лейтенанта, який загинув тут у 1944 році), але 1992 року стару назву відновили. Належав до Яремчого, але від 2020 року входить до Надвірнянського району, населення - понад півтори тисячі осіб.

Римо-католики поселення належали до капеланії у Делятині, що від 1890 року стала самостійною парафією св. Франциска. На початку ХХ століття з ініціативи Регіни Миколаші, дружини відомого львівського художника і фотографа Генрика, та о.-емерита Владислава Йогана, професора Львівського університету, у Татарові було створено комітет будівництва каплиці, спорудження якої розпочали весною 1911 року на земельній ділянці, подарованій тернопільським адвокатом і нотаріусом Станіславом Погорецьким.

31032 Терешки

Село Терешки вперше згадується у документах 1583 року, коли його знищили татари. Відоме тим, що 1788 року його відвідав король Станіслав Понятовський. У 1886р. тут проживало 781 мешканців, 1897 року - 860, 1906 року - 971, нині - менше чотирьох сотен осіб. До 2020 року село входило до Красилівського району

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Базалії та мали свою невелику дерев'яну каплицю св. Архангела Михаїла середини XVIII століття, якою також послуговувались вірні із сусідніх сіл. Справа в тому, що ще у другій половині XVIII століття Терешки стали філією базалійської парафії, яку відтоді обслуговували окремі душпастирі-філіалісти, що тут і проживали. І, фактично, у всіх схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії Терешки подаються як філія парафії у Базалії.

80221 Тетевчиці

Перша згадка у документах про Тетевчиці датується 1500 роком. 1880 року тут проживало близько восьми сотень селян, переважна більшість яких була українцями, нині ж село має понад 1100 мешканців. Поселення входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Католики латинського обряду Тетевчиць належали до парафії св. Войтеха (Адальберта), єп. і мч. у Стоянові, яка 30 червня 1905 року отримала присвячення Пресвятому Серцю Господа Ісуса. Якщо у середині ХІХ століття їх чисельність у селі незначно перевищувала сотню вірних, то наприкінці 20-х років ХХ століття становила вже понад три сотні.

48521 Товстеньке

Село Товстеньке (Тлустеньке) знане від XVII стодіття. Складалось із кількох частин, одна з яких (південна) називалась «Шляхтою», бо була заселена переважно польською збіднілою шляхтою. До ІІ світової війни тут проживало близько двох тисяч мешканців, нині ж - понад 700.

Місцеві римо-католики належали до парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сидорові. Філіальний мурований костел Пресвятого Серця Ісуса у Товстенькому постав завдяки його власнику Леону Городиському у 1909-1912 роках (схематизм 1912 року датує його 1909 роком, а в схематизмі 1936 року подаються роки 1911-1912). На той час у селі проживало понад сім сотень католиків латинського обряду.

45085 Тойкут

Село Тойкут утворене в 40-х роках ХХ століття на теренах знищеного під час ІІ світової війни містечка Несухоїжі, документально відомого від 1502 року. 1870 року тут проживало 729 мешканців, 1906 року - 1174, наприкінці 30-х років 90% його населення складали євреї, нині село має півтисячі осіб. Інша частина колишнього містечка є селом Воля.

Містечко не мало католицької святині латинського обряду, лише греко-католицьку церкву. У ній, зокрема, 29 вересня 1771 року охрестили майбутнього єпископа Луцько-Житомирського Михайла Пивницького з греко-католицької родини, який перейшов на латинський обряд вже у сані священника. Нечисленні місцеві римо-католики належали до парафії Введення в Храм Пресвятої Діви Марії у Буцині.