81253 Тучне

Село Тучн(е/о/а) вперше згадується у документі 24 квітня 1422 року, є також письмові згадки у 1456 і 1497 роках. 1880 року тут проживало 899 мешканців (815 українців і 84 поляків), 1921 року - 1397, у тому числі 785 українців і 543 поляків, 1931 року - 1509, нині - 380 осіб. Село входило до Перемишлянського району, а тепер - до Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Свіржі, в середині ХІХ століття їх було близько півтори сотні. Мурована каплиця у Тучному постала коштом Леона Літинського та завдяки пожертвам інших вірних у 1899-1900 роках, коли їх чисельність перевищила три сотні осіб. Освятили її 1902 року.

47862 Турівка

Перша писемна згадка про Турівку датується 1457 роком, згадується також 1664 року. У 1880 році в селі проживало 1373 мешканців, у тому числі 829 українців і 543 поляків, 1921 року - 1556. 1926 року тут оселили польських колоністів, тому наприкінці 30-х років із приблизно 1800 селян більшість вже становили поляки. Нині село має понад сім сотень осіб та входить до Тернопільського району, хоча до 2020 року був частиною Підволочиського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Тарноруді. У середині ХІХ століття їх було понад чотири сотні, а на початку наступного - близько шість сотень вірних. Тоді ж і постав у Турівці філіальний мурований костел.

81330 Твіржа

Твіржа вперше згадується у джерелах 1572 роком. 1880 року у селі проживало 827 мешканців (650 поляків і 177 українців), з яких 546 були римо- і 261 греко-католиками, нині ж тут мешкає понад шість сотень осіб. Село входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Римсько-католицька громада села належала до парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Стоянцях. На зламі першого і другого десятиліть ХХ століття, коли чисельність вірян у Твіржі збільшилась до дев'яти сотень, тут було збудовано філіальний неоготичний мурований костел, який освятили 9 липня 1911 року.

894?? Тийглаш,
вул. св. Стефана, 89

Село Тийглаш (Kistéglás) вважається заснованим 1870 року. У радянські часи поселення перейменували на Цеглівку. Нині із понад півтисячі мешканців села 80 відсотків вважає рідною угорську мову.

Місцева римсько-католицька спільнота постала у першій третині ХХ століття. А 1933 року у Тийглаші було споруджено сучасний мурований костел. Закрили храм у 1952 році, а 1990 року святиня знову запрацювала. Здійснено її ремонт.

32411 Тинна,
вул. Шевченка, 3,
f.b.: 100081543962548, 141094443253516

Тинна вважається заснованою наприкінці XIV - на початку XV століть, а вперше згадується письмово в 1490-х роках у зв'язку із місцевою католицькою парафією. Була містечком (принаймні, до XIXст.). У 1893 році вже у селі проживала приблизно тисяча мешканців, 1905 року - 1709, нині воно нараховує майже сім сотень осіб. До 2020 року входило до Дунаєвецького району.

Перший парафіяльний дерев'яний костелу у Тинній кінця XVст. замінили другою дерев'яною святинею наприкінці XVIIст., і лише 1717 року тут постав мурований храм Відвідин Пресвятої Діви Марії / Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войтеха, який радянська влада зачинила у 1930-х роках та остаточно знищила у 1950-х роках.

90355 Тисобикень

Вперше у документах село згадується 1230 року як Бекень. У середині ХІХст. тут проживало 64 римо- католиків, 292 греко- католиків, 186 протестантів та 11 євреїв. 25 червня 1946 року поселення перейменували на Бобове, а 1995 року - на Тисобикень. Населяє його близько 2200 мешканців.

Костел у селі було споруджено у XIII- XIV століттях, проте пізніше його перейняли протестанти. Невелика громада римо-католиків протягом століть не мала своєї святині. Будівництво власного храму розпочалось лише 1999 року (тоді наріжний камінь костелу освятив Антал Майнек), а проводилось коштом Міністерства національних ресурсів Угорщини, Мукачівської курії та інших жертводавців.

78410 Тисменичани

Вперше Тисменичани згадуються документально 4 лютого 1437 року, є також згадка 9 червня 1519 року. У 1715 році село подарували єзуїтам (костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і св. Алоїзія Гонзаги) у Станіславові (Івано-Франківську) як частину фундації їхньої колегії і перебувало воно у їхній власності аж до ліквідації ордену у 70-х роках, після чого його продали приватним власникам. 1880 року тут проживало 1839 мешканців (1723 українців, 74 німців і 42 поляків), нині село має близько трьох тисяч осіб.

Є непідтверджена інформація, що колись у Тисменичанах існувала парафія (можливо, це було тоді, коли село перебувало у власності станіславівських єзуїтів). Але, принаймні, 1814 року парафії тут вже точно не було. Католики латинського обряду Тисменичан належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. І їх чисельність впродовж другої половини ХIХ століття зменшилась від дев'яти до чотирьох десятків вірних.

81553 Угри

Перша документальна згадка про поселення датується 1427 роком, від 1450 року називалось Угерці. Від XVI-XVII століть аж до ІІ світової війни перебувало у власності родини Незабитовських, тому його, щоб відрізнити від інших Угерців, називали Угерцями Незабитовськими чи попросту Незабитівкою. 1880 року у селі проживало 1325 мешканців, у тому числі 117 римо-католиків, а загалом було 1065 українців, 247 поляків та інші, нині ж в Уграх є понад 1100 селян. Входили до Городоцького району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду Угрів належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку. 1872 року місцевий власник Володимир Незабитовський збудував на цвинтарі муровану каплицю-усипальницю, в якій і був похований 12 листопада 1900 року.

77423 Угринів

Угринів виник у першій половині XIIІст., проте перша письмова згадка про нього датується 1440 роком. Через кілька століть розпався на три села (Горішній, Долішній і Шляхетський), які 1945 року об'єднали в одне. У 1880р. в Угринові Горішньому мешкало 675 мешканців, у тому числі 634 українців, 31 поляків і 9 німців, в Угринові Долішньому - 561 (490 українців, 44 німців і 27 поляків), в Угринові Шляхетському - 121 (108 українців, 9 поляків і 4 німців), нині село має близько шести з половиною тисяч осіб. Входило до Тисменицького району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Католики латинського обряду усіх Угриновів належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Станіславові (Івано-Франківську). В середені ХІХ століття їх чисельність не перевищувала чотирьох десятків, причому у схематизмах Львівської архідієцезії Угринів Шляхетський, який тривалий час вважався лише частиною Угринова Горішнього, навіть не подавався.

48643 Угриньківці

Перша згадка у документах про село датується 1442 роком, є згадка також у 1469 році. 1880 року в Угриньківцях проживало 1575 мешканців, у тому числі 1200 українців і 290 поляків, 1900 року - 1855, 1910 року - 1770, 1921 року - 1521, 1931 - 1600, нині - понад шість сотень осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Досить численні католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. В середині ХІХ століття їх чисельність майже досягла чотирьох сотень, а на початку наступного століття перевищила півтисячі вірян. Саме тоді в Угриньківцях і постав мурований храм.