31633 Андріївка,
вул. Дзержинського, 60а

Андріївка розташована поблизу районного центру Чемерівці (8км). Була заснована в ХVІІІ столітті графом Андрієм Лабенецьким (звідси і назва села). Нині тут проживає понад 700 мешканців.

Окрасою Андріївки стали дві культові споруди - православна церква Андрія Первозванного та римсько-католицький храм Пресвятого Серця Господа Ісуса, споруджені у 90-х роках минулого століття коштом парафіян та сільськогосподарського кооперативу- агрофірми 'Ювілейна'. Будівництво костелу здійснене завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса. Освятив храм єпископ Ян Ольшанський MIC.

89471 Анталовці,
вул. Леніна, 91

Перша згадка про село Анталовці («Antolocz») зустрічається в грамоті короля Фердинанда І з 1548 року, проте вважається що поселення заснував наприкінці XV століття шолтейс на ймення Антал. У радянські часи село називалось Антонівка. Нині тут проживає приблизно тисяча мешканців.

У 1992 році Святіший Отець Йоан Павло ІІ у Римі освятив наріжний камінь сучасного мурованого костелу. А новоспоруджену святиню в Анталовцях консекрував 13 червня 1993 року Апостольський нунцій в Україні та Апостольский адміністратор Закарпаття архієпископ Антоніо Франко.

23532 Аристівка,
вул. Щорса, 15

Вперше село Аристівка у документах згадується 1600 роком. Нині тут проживає менше двох сотень мешканців, але за винятком однієї родини всі вони є католиками.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі, а потім - до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Деребчині (після спорудження тут храму та утворення парафії). У 90-х роках минулого століття під керівництвом майбутнього єпископа о. Броніслава Бернацького, котрий на той час був настоятелем у Мурафі, та завдяки значній допомозі о. Йосифа Свідницького в Аристівці було збудовано філіальний мурований костел.

90211 Бакош

Село заснували 1927 року чехословацькі легіонери та українські переселенці з гірських районів Закарпаття, яким надавали тут дешеві земельні наділи та худобу. Наприкінці 30-х років чехи покинули Бакош, а на звільнених ними землях (та в їх будинках) оселились угорські солдати з родинами. Нині у селі проживає майже тисяча мешканців, половина з яких вважає рідною угорську мову.

Раніше тут костелу не було. Збудували мурований храм у 1994-1997 роках. 27 червня 1997 року відбулось його освячення.

Цікаво, що цього ж року постала також реформатська церква, 2007 року - греко-католицька, а наступного року - православна.

12700 Баранівка,
вул. Першотравенська, 30,
+380 (4144) 431-61, 425-74,
www: baranivka.ofm.org.ua,
f.b.: 545542282247896

Відома з 1565-1566 років Баранівка у 1938 році отримала статус селища міського типу, а 2001 року стала містом. Від 1923 року була районним центром, а тепер належить до Новоград-Волинського району. Населення - майже 12 тисяч мешканців.

Спочатку місцеві римо-католики послуговувались тимчасовою, а потім і новозбудованою каплицею на цвинтарі. А споруджений у Баранівці поруч із цвинтарем у першій половині 90-років минулого століття завдяки зусиллям майбутнього єпископа о. Станіслава Широкорадюка OFM мурований парафіяльний костел 29 жовтня 1994 року консекрував єпископ Ян Пурвінський.

90213 Батрадь

Перша згадка про поселення Батрадь, яке до 1946 року називалось Бовтрадь (Bótrágy), зустрічається в письмових джерелах під 1320 роком, проте вважається, що воно вже існувало у XII столітті. Нині проживає тут понад 1800 мешканців, переважна більшість яких є угорськомовними.

Римсько-католицький храм у Батраді на початку XVI століття спочатку перейшов до євангелістів, а потім - до реформатів, яким і належить досі. Аж у 1946-1950рр. за дозволом радянської влади тут було споруджено свою католицьку святиню, проте через два роки ця ж влада її відібрала та використовувала в якості складу мінеральних добрив.

32043 Бедриківці,
вул. Леніна, 1а,
+380 (3851) 315-83,
www: bedrykiwci-parafia.blogspot.com,
f.b.: bedrykiwci

Поселення Бедриківці вперше згадується у документах 1493 роком. Нині тут проживає близько тисячі селян.

У другій половині ХІХ століття з 1200 мешканців села близько 140 були римо-католиками, і належали вони до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. Нині ж кожний п'ятий є католиком латинського обряду. Їх зусиллями під керівництвом о. Владислава Ванагса у 1994-1997 роках було споруджено свій костел. Протягом всього часу будівництва святині богослужіння відправлялись у спеціально спорудженій тимчасовій дерев'яній каплиці.

30053 Берездів

Перша згадка у документах про Берездів датується 1545 роком, а 1570 року він подається вже як містечко. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть у ньому проживало понад 3200 мешканців, нині ж село має близько 1400 осіб. У радянські часи був райцентром до 1924 року та у 1935-1959рр., потім увійшов до Славутського району, а від 2020 року є частиною Шепетівського.

У 50-х роках XVIII століття місцевий власник Берездова Ян Яблоновський збудував у містечку дерев'яний костел, який освятив єпископ Луцький Франциск Кобельський. Цей храм у джерелах часто датують 1756 роком, проте єпископ Кобельський помер 17 січня 1755 року, а отже берездівська святиня мала б бути не тільки спорудженою, але й навіть оснащеною, не пізніше 1754 року.

13012 Биківка,
вул. 1-Травня, 20,
+380 (4146) 943-54,
f.b.: 2604281416472906

Поселення Биківка згадується у документах 1811 роком як Буда Биківка. 1897 року нараховувало 618 мешканців, з них 356 були римо-католиками, 1906 року - 317, 1923 року - 330 осіб, 1939 року - 1872 (етнічні поляки становили майже половину цієї кількості), а нині - понад 1700 осіб. Від 10 грудня 1938 року є селищем міського типу. Входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Католики латинського обряду спочатку належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові, а від 1911 року - до новоутвореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Романові. Не маючи своєї святині, послуговувались парафіяльною, проте могли також відвідувати каплицю у розташованому неподалік Довбиші, хоча вона належала парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах.

48530 Білобожниця

Перша письмова згадка про Білобожницю датується 29 січня 1453 року, наступні - 1463 та 1532 роками. Від 1577 року була містечком і мала свій герб. У 1880 році серед понад 950 його мешканців кількість римо-католиків не перевищувала двох з половиною сотень. У 1940-1959 роках Білобожниця була районним центром. Нині - село з населенням приблизно 1600 мешканців.

Костели у Білобожниці існували вже у першій чверті та середині XVII століття, проте парафії так і не було засновано, а місцеві римо-католики належали до парафії св. Антонія Падуанського у Хом'яківці. Наприкінці ХІХ століття для богослужінь використовували цвинтарну калицю бл. Соломії 1889 року. У 1904-1907 роках збудували мурований неоготичний костел, який у середині 30-х років став святинею самостійної парафії. Але після закриття храму у 1946 році його спочатку використовували як складське приміщення, а 1979 року взагалі знищили.