23536 Рахни-Лісові,
вул. Паркова, 59
Першу згадку про Рахни(-Лісові) містить документ від 9 квітня 1626 року, який засвідчує знищення села татарами, тобто існувало воно ще раніше (вважається заснованим 1607 року). У 1639 та 1654 роках Рахни згадуються як містечко. 1893 року тут проживало 2071 мешканців, 1901 року - 2512, 1905 року - 2714, 1926 року - 3738. У 1918-1923рр. Рахни Лісові були волосним центром. Нині село має близько 5 тисяч осіб, до 2020 року входило до Шаргородського району.
Католики латинського обряду раніше належали до парафії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії / св. Антонія у Красному. У 189?-х - 190?-х роках їх було майже півсотні, і свої святині вони не мали. Споруджена у другій половині 90-х років ХІХст. за проектом відомого архітектора Владислава Городецького палацова каплиця православної родини місцевих власників Балашових, яку інколи вважають католицькою, була православною (нині перебуває у частково зруйнованому стані).
12021 Радецька Болярка
Вже на початку XIX століття тут оселились польські переселенці, проте село вважається заснованим приблизно у середині цього століття. 1906 року у ньому проживало 348 мешканців, 1926 року - 510 (більшість становили поляки), нині - понад сто осіб. Радецька Болярка входила до Пулинського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Яна Непомуцького у Пулинах, своєї святині не мали. Від 1990 року ними опікувались паллотини із житомирської парафії Божого Милосердя, а в 1992-2001 роках тут служили священники із згромадження Місіонерів Святої Родини з Польщі.
34200 Рокитне,
вул. Незалежності, 38,
+380 (3635) 228-48,
f.b.: 1081560245189885
Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.
Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську. У 1921 році вони увійшли до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, а 1927 року отримали власну парафію із збудованою 1926 року дерев'яною каплицею св. Терези від Немовляти Ісуса.
13002 Романів,
вул. Костельна, 11,
+380 (4146) 233-61
Романів, названий в давньоукраїнські часи на честь батька короля Данила Галицького - князя Романа Галицького, вперше у документах згадується 1471 роком. 1798 року тут проживало 656 мешканців, 1925 року - 2901, нині - близько 7800 осіб. У 1816-1817рр. Романів став містечком, від 1923 року є селищем (міського типу). У 1933-2003рр. мав назву Дзержинськ. Був райцентром, а від 2020 року входить до Житомирського району.
Католики латинського обряду Романова належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові. У 1811-1830 роках місцевий власник Йосиф Іллінський здійснив невдалі спроби заснування у містечку костельно-монастирських комплексів оо.-єзуїтів, сс.-маріявіток та сс.-візитанток.
32421 Рудка
Село вперше у документах згадується як Рудище 1592 року, а через 7 років - під сучасною назвою Рудка. Нині його населяє понад 800 осіб.
Відомо, що 1897 року тут проживало 578 римо-католиків із 1488 мешканців, а 1901 року - 390 (із 1116), проте своєї святині вони не мали. Невеличкий мурований костел було споруджено у 1995-1999 роках завдяки зусиллям та коштам місцевих парафіян під керівництвом о. Альбіна Собєха СР. Ним послуговуються також римо-католики із Лисогірки.
13210 Рижів,
вул. Партизанська, 1а
Вважається, що село було засноване в середині XVII століття. У 1906 році тут проживало лише 81 мешканців, 1926 року - 554 особи, у тому числі 398 поляків, 1931 року - 621, нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Бердичівського.
Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Чуднові, проте своєї святині не мали. У радянські часи вони відвідували костели у Житомирі і Покостівці, а в пострадянські - у Чуднові, Карвинівці та Бердичеві.
32322 Сахкамінь,
вул. Котовського, 1
Селище Сахкамінь заснували 1930 року, коли було відкрито кар’єр добування вапнякового каменю для цукроварень. Першими будівлями на розробках були їдальня і гуртожиток для робітників. Перед початком війни вже було побудовано понад 100 дворів і проживало понад 300 жителів. Нині його населяє майже тисяча мешканців.
Місцеві римо-католики спочатку відвідували костел Пресвятої Трійці у Черчему (після його відкриття), а з осені 1991 року оо.-пасіоністи вже відправляли тут Святі Меси у приватному будинку. 1 травня цього ж року було освячено хрест на земельній ділянці під будівництво власної святині. 23 грудня 1991 року влада зареєструвала парафіяльну спільноту. Спорудження костелу здійснене завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса із Городка.
32034 Сатанів,
вул. Цісара Олександра, 24,
+380 (3851) 423-35,
f.b.: satanivpauliny
Сатанів відомий в документах із 1404 року. У 1436р. чи 1444р. отримав магдебурзьке право. 1629 року у містечку проживало понад 4 тисячі мешканців, 1641 року повторно отримано магдебурзьке право. 1720 року місто мало близько 2000 жителів, 1780 року - 2745, 1830 року - 2756, 1863 року - 3199, 1873 року - 4677, 1893 року - 3200, 1905 року - 4092, 1924 року - 4028, нині - понад 2300 осіб. У 1920-х - 1959 роках Сатанів був райцентром, 1938 року став селищем (міського типу), до 2020 року входив до Городоцького району.
Споруджений у 1591-160? роках костел Пресвятої Трійці у Сатанові, відбудований на початку XVIII століття та частково перебудований 1817 року, радянська влада знищила у 30-х роках ХІХ століття (за іншою інформацією, лише частково, а повністю - після ІІсв. війни), розібравши його на будматеріали (душпастирів було арештовано, а парафію ліквідовано).
95004 Сімферополь,
вул. Донська, 5,
+380 (652) 57-08-67
У ІІІ столітті до н.е. тут виникло скіфське місто Неаполь Скіфський, яке занепало у ІІІ столітті н.е. Від початку XVIIст. існувало татарське поселення Ак-Мечеть (Біла Мечеть). Після захоплення Криму Росією у 1784 році було засноване місто Сімферополь, яке стало центром новоствореної Таврійської губернії. У 1921-1945 роках Сімферополь був центром Кримської Автономної ССР, а згодом Кримської області РРФСР і (з 1954р.) УРСР, з 1998 року - столиця АР Крим. Населення - близько 338 тисяч мешканців.
Із заснуванням міста у ньому стали селитись католики-імігранти, серез яких найбільш чисельною була спільнота польського походження. У 1840 році у Сімферополі коштом парафіян збудували мурований костел на перехресті Салгірної і Петропавлівської (Жовтневої) вулиць. Окрім того, 1875 року на кладовищі завдяки Францу Шнейдеру постала мурована каплиця під титулом св. Станіслава Костки. До революції місцева парафія нараховувала майже чотири з половиною тисячі вірян, яких обслуговував настоятель о. Павло Шуберт, мала п'ять мурованих філіальних каплиць та молитвенних будинків, у тому числі храм свв. Климентія і Катерини у Кроненталі (нині - Кольчугино). До неї належало більше десятка населених пунктів.
47851 Скалат,
вул. Замкова, 1,
+380 (3543) 313-77
Вперше Скалат згадується у 1512-1513 роках, а 1561 року вже вважався містом. У 1766р. підтвердили магдебурзьке право, отримане ще приблизно 1600 року. У 1867р. Скалат став центром повіту. 1857 року тут проживало 4008 мешканців, 1866 року - 4247, 1870 року - 4593, 1880 року - 5702, у тому числі 1657 римо- і 1362 греко-католиків, 1910 року - 6228, 1939 року - понад сім тисяч, нині - менше чотирьох тисяч осіб. У 1940-1962рр. Скалат був райцентром, потім увійшов до Підволочиського району, а 2020 року - Тернопільського.
Парафія у Скалаті постала після 1632 року, а до 1642 року збудували перший костел Успіння Матері Божої, який пізніше було відбудовано 1703 року та після можливої чергової відбудови, розпочатої у 1817 році, консекровано 1827 року. Проте 1898 року він згорів. 1900 року спорудили та наступного року консекрували новий мурований храм Успіння Матері Божої, але 1959 року радянська влада його повністю знищила.
Kościoły i kaplice Ukrainy