48530 Білобожниця
Перша письмова згадка про Білобожницю датується 29 січня 1453 року, наступні - 1463 та 1532 роками. Від 1577 року була містечком і мала свій герб. У 1880 році серед понад 950 його мешканців кількість римо-католиків не перевищувала двох з половиною сотень. У 1940-1959 роках Білобожниця була районним центром. Нині - село з населенням приблизно 1600 мешканців.
Костели у Білобожниці існували вже у першій чверті та середині XVII століття, проте парафії так і не було засновано, а місцеві римо-католики належали до парафії св. Антонія Падуанського у Хом'яківці. Наприкінці ХІХ століття для богослужінь використовували цвинтарну калицю бл. Соломії 1889 року. У 1904-1907 роках збудували мурований неоготичний костел, який у середині 30-х років став святинею самостійної парафії. Але після закриття храму у 1946 році його спочатку використовували як складське приміщення, а 1979 року взагалі знищили.
823?? Борислав,
вул. Володимира Великого
Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.
У 1885 році місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, збудували дерев'яну каплицю у Волянці, яку 1902 року замінив мурований костел св. Варвари. Ця святиня стала осередком несистематизованої парафіяльної експозитури, яку формально затвердили лише 1920 року, а 1928 року піднесли до рангу самостійної парафії. В 30-х роках бориславська парафія отримала філіальні костели Христа Царя (Мражниця) та Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі (Губичі).
32040 Борщівка
Борщівка вперше у документах згадується 1 березня (10 березня за новим стилем) 1440 року. Чисельність місцевого населення нині лише трохи перевищує сім сотень.
Раніше тут не було своєї святині. У 1991 році завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса з Городка у Борщівці було розпочато спорудження власного мурованого костелу. Будівництво цього храму завершили 1993 року. Костел освятив 1996 року тодішній ординарій Кам'янець-Подільський єпископ Ян Ольшанський MIC.
Близько двох сотень вірян Борщівки, а також Радковиці і Турчинців, обслуговують дієцезіальні священники із городоцької парафії св. Йосифа на Мархлівці.
80600 Броди,
Залізнична, 46,
f.b.: 372105058010558
Перша письмова згадка про Броди датується 1084 роком, згадуються також у 1441 і 1477 роках. 22 серпня 1584 року Броди під назвою Любич отримали магдебурзьке право, підтверджене 20 березня 1597 року та 31 жовтня 1669 року. Від 1598 року місто знову називалось Бродами. У 1782-1787рр. було осередком циркулу, в середині XIXст. стало центром повіту, у 1940-2020рр. було райцентром, а нині входить до Золочівського району. 1778 року тут проживало 1778 мешканців, 1880 року - 20701, 1934 року - 17988, нині - понад 23 тисячі осіб.
У 80-х роках XVIст. у Бродах постав перший костел (дерев'яний), а 1594 року заснували парафію. У 166?-167? роках збудували мурований храм Воздвиження Хреста Господнього, який 1696 року консекрував Баківський єпископ Аманд Чешейко як свою резиденцію. У XVII-XIX століттях храм кілька разів ремонтувався, а також його було розширено. У 1927, 1930, 1933 і 1935 роках здійснено чергові ремонти святині.
80600 Броди,
Залізнична, 46
Перша письмова згадка про Броди датується 1084 роком, згадуються також у 1441 і 1477 роках. 22 серпня 1584 року Броди під назвою Любич отримали магдебурзьке право, підтверджене 20 березня 1597 року та 31 жовтня 1669 року. Від 1598 року місто знову називалось Бродами. У 1782-1787рр. було осередком циркулу, в середині XIXст. стало центром повіту, у 1940-2020рр. було райцентром, а нині входить до Золочівського району. 1778 року тут проживало 1778 мешканців, 1880 року - 20701, 1934 року - 17988, нині - понад 23 тисячі осіб.
У 80-х роках XVIст. у Бродах постав перший костел (дерев'яний), а 1594 року заснували парафію. У 166?-167?рр. було збудовано мурований храм Воздвиження Хреста Господнього, який 1946 року радянська влада зачинила, використовуючи його спочатку як кінотеатр, а потім - як спортзал.
31235 Бубнівка
Перша писемна згадка про Велику Бубнівку датується 1569 роком. У 1901 році у ній проживало 2750 жителів, з них католиками було 890 осіб. За радянської влади село і першу частину своєї назви втратило, і зменшило своє населення до тисячі мешканців. Входило до Волочиського району, а від 2020 року є частиною Хмнльницького.
8 вересня 1991 року у Бубнівці було освячено будинок, в якому протягом наступних шести років відправляли богослужіння. 19 травня 1994 року єпископ Ян Ольшанський MIC затвердив статут парафії.
30510 Буртин,
вул. Перемоги, 51
Буртин засновано 1815 року. До 1937 року тут проживали лише римо-католики, більшість яких тоді ж репресували та вислали до Казахстану. Нині католики латинського обряду складають половину населення села, чисельність якого перевищує вісім сотень мешканців.
У 1991-1993 роках тут споруджено костел зусиллями майбутнього єпископа о. Станіслава Широкорадюка OFM. 26 серпня 1993 року храм консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC.
90232 Велика Бийгань,
вул. Головна, 99,
f.b.: 100019663478503
Перша письмова згадка про Велику Бийгань (угорською - Nagybégány) міститься у документах 1333 року. Мешкає тут зараз понад 1800 осіб, переважно угорськомовних.
Мурований костел у Великій Бийгані було збудовано 1418 року, проте у 1565 році він перейшов до реформатів. У 1686 році храм майже повністю знищила пожежа, відбудували та добудували його 1743 року та пізніше. Цей колишній костел після реставрації у 1839-1846 роках освятили 1 листопада 1846 року під титулом Всіх Святих як реформаторську церкву, якою він і є досі.
Католицька спільнота у Великій Бийгані відродилась лише на початку XIX століття, проте своєї святині не мала. У 1996 році було перебудовано на каплицю приміщення, в якому знаходились два шкільні класи. Десь після 2013 року добудували вежу. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.
90615 Великий Бичків,
вул. Промислова, 16а,
+380 (3132) 338-52
Вперше у документах Великий Бичків (Іоану-Бичків) згадується 11 серпня 1373 року, наприкінці XV століття став центром Великобичківської казенної домінії, що займала значну територію у східній частині Мараморощини. У другій половині XIX століття Великий Бичків був центром Тисодолинянського округу Марамороського комітату. Із 1947 року - селище міського типу з населенням понад 9200 мешканців, 95 відсотків яких вважають рідною українську мову.
У 1736 році у Великому Бичкові було споруджено костел, який після Тріанонського миру опинився на румунському боці Тиси. Вірні відвідували Святі Меси у Солотвино. У першій половині 90-х років ХХ століття у малому залі Будинку культури ЛХК було облаштовано каплицю.
23432 Вищеольчедаїв
Ольчедаїв (Алчедаєв, Галчедаєв), який, принаймні, від XVIIIст. називається Ольчедаєвом Вищим на відміну від молодшого Ольчедаєва Нижчого, документально відомий з 1431 року, є також згадки у 1452, 1464 і 1469 роках. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 1320 мешканців, 1893 року - вже 2357, 1905 року - 2687, нині - понад 2200 осіб. Село входило до Мурованокуриловецького району, а від 2020 року є частиною Могилів-Подільського.
Католики латинського обряду Ольчедаєва Нижчого раніше належали до яришівської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, а достовірну інформацію щодо приналежності римо-католиків Ольчедаєва Вищого до цієї чи іншої парафії встановити не вдалось. Відомо лише, що вони не мали своєї святині.
Костели і каплиці України