02125 Київ,
бульв. Перова, 1б,
+380 (44) 510-85-87, 512-82-51,
www: kapucyny.kyiv.ua,
f.b.: 554714867955544

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

Капуцинський храм на Перова є першим (не рахуючи каплички на Святошино) після Жовтневої революції римсько-католицьким храмом, який почав будуватися від фундаментів у Києві, а також першим костелом на лівому березі Києва. Ця частина міста сформувалася відносно недавно (від 60-х років XX століття), тому і архітектура храму має сучасний стиль.

Парафію засновано 13 червня 1994 року (перший душпастир - бр. Казимир Гузік OFM Cap). 22 червня 1996 року капуцини отримали земельну ділянку на бульварі Перова під будівництво храму. 8 вересня 1997 року було освячено тимчасову каплицю і помешкання братів, споруджені на території будівництва костелу. 2 вересня 1999 року розпочалось будівництво святині. 23 вересня 2000 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович заклав наріжний камінь під будівництво храму. 25 січня 2004 року єпископ Станіслав Широкорадюк OFM освятив нижній костел, а 15 жовтня 2016 року - верхній.

04119 Київ,
вул. Якіра, 13,
+380 (44) 503-30-20, 503-30-21,
www: tomainstytut.org,
f.b.: IRN.ua

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

У першій половині XIII сторіччя перші домініканці оселилися у Києві, була заснована Руська провінція ордену, яка проіснувала аж до кінця ІІ світової війни. 1993 року ченці (орден Братів Проповідників) офіційно відновили свою присутність як Генеральний вікаріат України і Росії св. Архангела Михаїла. Серед п'яти домініканських монастирів в Україні найбільшим є у Києві, де проживає генеральний вікарій та під домініканською опікою працюють Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського і видавництво «Кайрос».

03179 Київ,
вул. Шепетівська, 6,
+380 (44) 424-75-65,
f.b.: karmelitykyiv

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

Святошин (Святошино, Святошине) - місцевість Києва, розташована за 10 км на захід від центру міста. У народі називався Святий ліс, у польських середньовічних джерелах згадується як Земля Свеншицька. У давнину був володінням київських монастирів. Заселення Святошина пов'язане з облаштуванням тут наприкінці XIX - на початку XX століть дачного селища. Київський святошинський житловий масив виник у 70-ті та 80-ті роки минулого століття.

32392 Китайгород,
f.b.: 268532194090552

Містечко засноване 1607 року Андрієм Потоцьким на теренах, заселених ще раніше, про що свідчать виявлені археологами залишки поселень. Після великої пожежі, що сталась 1881 року, воно нараховувала приблизно тисячу мешканців, 1893 року - вже 2585, 1905 - 3200, нині село має менше півтисячі осіб. У 1923-1931 роках Китайгород був райцентром.

Перший костел в Китайгороді постав у першій половині XVII століття з фундації когось із Потоцьких - Андрія, який помер через два роки після заснування містечка, чи вже його сина Станіслава, проте у другій половині цього століття був знищений нападниками. Існування цього храму підтверджують китайгородські літургійні предмети, що не пізніше, ніж від 1664 року зберігались в Кам'янець-Подільському кафедральному соборі.

45200 Ківерці,
вул. Тиверців, 6,
+380 (3365) 323-42,
f.b.: rkckivertsi

У 1870-1873рр. між містами Рівне і Ковель прокладали залізничну колію, а біля відомого із 1570 року села Ківерці (від 1964р. Прилуцьке) спорудили станцію, яку теж назвали Ківерці. З часом вона стала поселенням, в якому 1906 року проживало 403 мешканців, тоді як нинішнє Прилуцьке (старі Ківерці, село) мало понад шість сотень осіб. У 1929р. на поселення Ківерці поширили правила міської забудови, а 1951 року воно отримало статус міста. Населення нині - понад 13 тисяч мешканців.

Католики латинського обряду як старих (села), та і пізніше нових (поселення) Ківерців належали до кафедральної парафії Пресвятої Трійці і cвв. Апп. Петра і Павла у Луцьку. Принаймні, із 70-х років XIXст. в складі цієї парафії згадується дерев'яна каплиця на цвинтарі в старих Ківерцях (селі). Очевидно, до І св. війни римо-католики поселення Ківерці могли відвідувати саме цей храм, бо розташований він був значно ближче, ніж луцькі.

89626 Ключарки,
вул. Головна, 38,
+380 (3131) 682-14,
f.b.: Klucharky

Село вважається засновани в середині XIV чи навіть в ХІ століттях, проте перша згадка про Ключарки (Klucsarka) в історичних документах відноситься до 1773 року. У селі проживає понад дві з половиною тисячі людей.

У 2000 році Апостольський адміністратор Закарпаття єпископ Антал Майнек OFM консекрував новозбудований у Ключарках храм, споруджений замість старого костелу. 2001 року тут було засновано парафію. 7 жовтня 2018 року на території храму було освячено Тау-хрест із скульптурою св. Франциска.

89623 Клячаново,
вул. Шевченка, 35а,
f.b.: 562135544261353

Село Клячаново (Klacsanó) відоме з 1475 року. Станом на 1921 рік тут проживало 1179 жителів, з них 1068 українців. Римо-католиками були 161 особа. Нині чисельність мешканців складає менше двох тисяч, серед них є словацькі, угорські та німецькі сім'ї.

Перший костел у Клячанові збудували 1688 року. У 1870 році тут було закладено інший храм, але невідомо, чи мова йде про сучасний костел, чи це була інша святиня, а теперішній храм збудували пізніше, у ХІХ столітті на місці зруйнованої середньовічної каплиці. За радянської влади у 60-х роках костел закрили, проте використати його не за призначенням так і не наважились. Завдяки Ковач Єлизаветі, яка переховувала ключі від святині та дбала про її зовнішній і внутрішній вигляд, костел зберігся.

45000 Ковель,
вул. Вербицького, 1A,
+380 (3352) 518-93,
www: kovel.ofm.org.ua,
f.b.: 100087102280547

Існуюче раніше поселення Ковле 24 грудня 1518 року отримало магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, що було підтверджено 1611 року. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

У середині XVI століття у Ковелі було споруджено перший дерев'яний храм св. Анни. Після його руйнування козаками Богдана Хмельницького костел відбудували 1710 року, а після пожежі 1854 року було збудовано нову дерев'яну святиню св. Анни, яку знищила радянська влада 1945 року. У 1924-1935 роках у Ковелі спорудили мурований храм під титулом св. Станіслава, єп. та мч, який після війни за рішенням місцевої влади було розібрано.

22100 Козятин,
вул. Комсомольська, 28,
+380 (4342) 221-07,
www: kostel-kozyatin.blogspot.com,
f.b.: Kozyatyn.Kosciol

Перша письмова згадка про поселення на місці сучасного Козятина датується 1734 роком, а власне Козятин вперше у документах згадується у 1870 році. 7 липня 1874 року селище Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту Київської губернії. У 1923 році Козятин став районним центром Бердичівського повіту, а 1932 року зі зміною адміністративно- територіального поділу - районним центром Вінницької області. Проживає у місті понад 23 тисячі мешканців.

До 1911 року римо-католики Козятина належали до парафії св. Антонія у Білопіллі, а послуговувались цвинтарною дерев’яною каплицею, в якій відправлялися лише похоронні богослужіння.

У 1911 році, коли громада нараховувала 3251 парафіян, почалося будівництво неоготичного костелу Матері Божої Доброї Ради, який був повністю знищений радянською владою у 1936 (чи 1937) році. Вірні, позбавлені свого храму, молилися вдома. За часів окупації душпастирську опіку здійснював німецький капелан. У 1975 році місцеві римо-католики розпочали клопотання про реєстрацію парафії. На зібрані пожертвування було викуплено будинок і пристосовано його під каплицю. Після отримання дозволу обласної та місцевої влади перша Літургія була відправлена 21.11.1983р., а остаточно парафію зареєстровали 11.06.1988р.

89626 Кольчино,
вул. Фрідешівська, 147а,
+380 (3131) 718-99,
f.b.: 2164138513904178

Вперше Кольчино згадується у писемних джерелах 1430 роком (назва села походить від угорського слова kölcsön, що означає 'позичено', 'подаровано'). 1960 року до Кольчина приєднано територію ліквідованих сіл Фрідєшово (відоме з 1807 року, в якому проживали переселенці-німці) і Шелестово. З 1971 року Кольчино є селищем міського типу з населенням близько чотирьох з половиною тисяч жителів. На 2006 рік з них українців - 95%, словаків - 3%, а решта - німці та інші. Тут є одна римсько- католицька, три греко- католицькі та одна православна церкви.

У 1900-1904 роках у Кольчині (ймовірно, у тодішньому Фрідєшеві) на місці старої каплиці було споруджено сучасний мурований костел.