90520 Усть-Чорна,
вул. Верховинська, 84,
+380 (3134) 763-78,
f.b.: 463138803872666

Усть-Чорна виділилась із заснованої австріськими колоністами Німецької Мокрої як окреме поселення 1815 року під назвою Кьонігсфельд (Königsfeld - «Королівське поле»). Друга хвиля колоністів прийшла 1832 року з Угорщини (нині - територія Словаччини). Селище міського типу із 1957 року, в якому нині проживає понад півтори тисячі мешканців.

У 1815 році австрійські колоністи збудували в Усть-Чорній 8 хатин та маленьку капличку, а сучасний мурований костел було споруджено 1890 року. У 1997 році в Усть-Чорній постала парафія. Є орган 1890 року.

08500 Фастів,
вул. Ярослава Мудрого, 4А
+380 (4465) 545-52,
f.b.: 109076629221303

В документах Фастів, який до 1939 року називався Хвастовом, вперше згадується 1390 роком, хоча є припущення, що міг існувати у Xст. як Фаст чи Фост, та в XIст. як Фущево. У 1601р. місто отримало магдебурзьке право. Від другої половини XVIст. аж до часів єпископа Михайла Пивницького було власністю київських (потім - луцько-житомирських) єпископів. З 1923 року - районний центр, від 1938 року - місто. 1880 року тут проживало 7536 мешканців, нині - майже 44 тисяч осіб.

Перший костел (дерев'яний) було споруджено та парафію засновано 1593 року власником Фастова єпископом Йосифом Верещинським, який настільки добре розбудував містечко, що воно навіть понад два десятиліття називалось Новим Верещином. У 1620р. черговий власник єпископ Богуслав Радошевський оселив у Фастові єзуїтів, які збудували тут свій храм (теж дерев'яний) із чудотворним образом Господа Ісуса, проте 1644 року виїхали до Києва. У 1638р. наступний власник єпископ єпископ Олександр Соколовський запросив до міста бернардинів, які теж отримали свою святиню (дерев'яну).

61??? Харків,
вул. Катаєва, 22,
+380 (57) 376-21-50,
f.b.: 812500848953179

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Місцевість Харкова Нова Баварія отримала розвиток у середині XIX століття, коли біля залізничної станції німецький підприємець з Баварії збудував пивзавод (звідси і назва).

У 2001 року оо.-кармеліти босі розпочали душпастирство серед вірних цього харківського мікрорайону. За цей час вони спорудили по вулиці Катаєва монастир та костел. Через 11 років, 4 листопада 2012 року настоятелем костелу став дієцезіальний священник, а 10 вересня 2017 року її перейняли оо.-домініканці (орден Братів Проповідників).

73025 Херсон,
вул. Суворова, 40,
+380 (552) 498-288, 223-098,
f.b.: 237330286609413

У 1737 році під час Російсько-турецької війни 1735–1739 років на правому березі Дніпра було побудовано укріплення Олександр-Шанц. З 1775 року під прикриттям укріплень Олександрівського Шанца почали будівництво військових кораблів. Так з'явилось нове місто, указ про заснування якого був підписаний Катериною ІІ 18 червня 1778 року, а назву воно отримало на честь відомого міста-колонії Херсонес у Криму (Херсонеса Таврійського). З 1803 року Херсон був центром губернії, 1923 року став центром округи, а пізніше - обласним центром. Населення - понад 289 мешканців.

Перший римсько-католицький храм у Херсоні збудував о.-єзуїт Елізум Шац 1787 року на честь Спасителя. Ймовірно, що це була дерев'яна, обмазана глиною святиня. У 20-х роках XIX століття на місці цієї каплиці було споруджено мурований костел та освячено під титулом свв. Пія і Миколая. У 40-х роках храм перебудували (до нього також добудували вежу), літом 1849 року його консекрував єпископ- помічник Могильовський Головинський під титулом св. Антонія як кафедральний собор новоутвореної єпархії. У 1887 році костел знову було перебудовано та переосвячено (тепер вже під титулом св. Миколая).

28002 Хмельницький,
проспект Миру, 55,
+380 (382) 78-94-43,
www: christ-king.km.ua,
f.b.: hrysta.caria

Перша згадка про Плоскирів чи Плоскировець, як тоді називався Хмельницький, датується першою половиною XV століття. Задяки замковим укріпленням Плоскирів у 60-80-х pоках XVI століття став міським поселенням, яке 1566 року отримало магдебурзьке право. Плоскирівське староство, як і все Поділля, виявилося повністю спустошеним турецьким пануванням 1672-1699 років, тому сюди пересилили селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я, а також Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств, нащадки яких склали основу католицького населення. Кількість костелів в краї неухильно збільшувалась: у XIVст. їх було 2, в XVст. - 6, в XVIст. - 7, у XVII - 14, а в XVIIIст. - вже 46. 1795 року Плоскирів став одним з повітових центрів Подільської губернії Російської імперії та був перейменований у Проскурів, 1923 року став окружним центром, а 1941 року - центром області. У 1954 році місто отримало назву Хмельницький. Його населення - майже 274 тисячі мешканців.

За документами, у цьому нинішньому мікрорайоні Хмельницького існував костел у XVII столітті, який знищили турки. У 1710-1714 роках на місці знищеного храму завдяки Бартоломію Рибницькому збудували новий дерев'яний під титулом св. Анни.

29027 Хмельницький,
вул. Залізняка 2,
f.b.: Dominik.Khmelnytskyi, dominikanie.chmielnicki

Перша згадка про Плоскирів чи Плоскировець, як тоді називався Хмельницький, датується першою половиною XV століття. Задяки замковим укріпленням Плоскирів у 60-80-х pоках XVI століття став міським поселенням, яке 1566 року отримало магдебурзьке право. Плоскирівське староство, як і все Поділля, виявилося повністю спустошеним турецьким пануванням 1672-1699 років, тому сюди пересилили селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я, а також Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств, нащадки яких склали основу католицького населення. Кількість костелів в краї неухильно збільшувалась: у XIVст. їх було 2, в XVст. - 6, в XVIст. - 7, у XVII - 14, а в XVIIIст. - вже 46. 1795 року Плоскирів став одним з повітових центрів Подільської губернії Російської імперії та був перейменований у Проскурів, 1923 року став окружним центром, а 1941 року - центром області. У 1954 році місто отримало назву Хмельницький. Його населення - майже 274 тисячі мешканців.

У грудні 2016 року домініканці на запрошення єпископа Леона Дубравського розпочали служіння на теренах парафії Христа Царя Всесвіту у Хмельницькому. Спочатку ченці проживали в орендованому приміщенні, потім коштом Польської провінції ордену Проповідників придбали будинок у мікрорайоні 'Озерна', в якому понад рік тривали ремонтні роботи з метою облаштування у ньому монастиря. І оселились вони у ньому 1 червня 2019 року.

22000 Хмільник,
вул. Шевченка, 7,
+380 (4338) 225-12,
www: kostel2khmilnyk2ua.wixsite.com/k...,
f.b.: kostel.khmilnyk

Перша письмова згадка про Хмільник датується 1362 роком, коли литовський князь Ольгерд розгромив в битві біля річки Синюхи перекопських цариків братів Котлубея, Качибея і Дмитра, яким належало Поділля. Він же і оволодів Хмільником. У 1434 місто стає центром староства Подільського воєводства, а 1448 року отримало від великого князя литовського Казимира IV Яґелончика магдебурзьке право, пізніше підтверджене королем Сиґізмундом. Із 1923 року Хмільник є районним центром, а з 1979 року його віднесено до категорії міст обласного підпорядкування, в якому нині проживає понад 27 тисяч мешканців.

Місцеві дерев'яний костел і парафія існували з 1603 року, проте святиню зруйнували турки. У 1728 році храм було відбудовано заново в стилі тосканського бароко, після оснащення його консекрував 20 серпня 1738 року єпископ Франциск Кобельський. У 1802 році святиню реставрували на кошти Михайла Залевського, а 1826 року її реконсекрував єпископ Франциск Мацкевич.

81750 Ходорів,
вул. Замкова, 4,
+380 (3239) 533-49,
f.b.: 562360943918042

Перша документальна згадка про Ходорів датується 1394 роком (як Ходоростав), а магдебурзьке право поселення отримало 1436 року, яке було підтверджене у 1524 році. У 50-х - 60-х роках ХІХст. було центром повіту. 1880 року тут проживало майже дві тисячі мешканців, у тому числі понад 8 сотень греко- і понад чотири сотні римо-католиків. У 1940-1959рр. місто було районним центром, потім увійшло до Жидачівського району, а від 2020 року є у Стрийському. Нині населення - близько 9600 мешканців.

8 листопада 1460 року у Ходорові коштом місцевого власника Юрші, родина якого пізніше стала називатись Ходоровськими, було засновано парафію, тоді ж (або трохи раніше) збудували перший (дерев'яний) костел. У 1620-1621 роках цю чи чергову святиню знищили турки і татари, а наступний храм 1655 року зруйнували війська московітські і шведські.

90400 Хуст,
вул. 24 Жовтня, 45,
+380 (3142) 249-91,
f.b.: 419847565064577

Будівництво Хустського замку розпочалось 1090 року, а завершилось у 1191 році. Так виникло місто Хуст, яке у XIX столітті було центром повіту Марамороського комітату. 21.01.1919р. у Хусті Всенародний Конгрес угорських русинів утворив Центральну Народну Раду і ухвалив приєднати Закарпаття до України. 10.11.1938р. Хуст став столицею автономної Карпато-української держави, куди евакуювався уряд А. Волошина з Ужгороду. Тут також 15.03.1939р. зібрався Сойм Карпатської України. Нині є районним центром та (з 1998 року) містом обласного підпорядкування з населенням понад 28 тисяч мешканців.

Перша письмова згадка про місцеву парафію датується XIV століттям, проте вона, ймовірно, була заснована раніше. А під час реформації католики втратили костел та парафію, яку відновили лише 1765 року. Старий храм не вдалось повернути.

30418 Цмівка,
f.b.: 439870723043528

Маленьке село Цмівка зараз нараховує близько двохсот мешканців, з них римо-католиків (разом із сусідніми селами) майже сотня.

У 1920-1922 роках тут було споруджено дерев’яний костел. У 1928 році радянська влада закрила храм і зробила з нього зерносховище. У 1989 році майбутній єпископ о. Станіслав Широкорадюк OFM розпочав клопотання щодо повернення святині, а протягом 1992-1994 років о. Петро Ботвін OFM обмурував цей костел цеглою. 1994 року храм освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.