82066 Стара Сіль,
вул. Руська, 9,
+380 (3238) 337-29,
f.b.: KostelStaraSil

Поселення Стара сіль засноване не пізніше 1255 року. У 1421 році отримало магдебурзьке право та назву Зальзбург, яка не прижилась. Із 1940 року - селище міського типу, населення - понад 1100 мешканців.

У 1365 році у Старій Солі було споруджено муровану каплицю св. Анни коштом короля Казимира Великого. 1469 року до каплиці добудували дерев'яний костел та згодом заснували парафію. У 1613 році каплицю було реконструйовано коштом Ю. Мнішка, а 1660 року завдяки Б. Лещинському до неї добудували мурований костел замість спаленого у 1648р. козаками Б. Хмельницького дерев'яного. 24 серпня 1743 року храм консекрував єпископ Вацлав Сераковський під титулом свв. Архангела Михаїла і Станіслава, єп. мч.

31000 Старокостянтинів,
вул. Острозького, 45,
+380 (3854) 244-66,
f.b.: 1930356800552745

5 березня 1505 року вперше у документі згадується село Колищенці. На його землях 1561 року князь Костянтин Острозький заснував місто Костянтинів, яке цього ж року отримало магдебурзьке право. 1632 року його перейменували на Старокостянтинів, щоб не путати з іншим Костянтиновом (нині - Новокостянтинів). Був сотенним містом Української держави Богдана Хмельницького, від 1796 року - центром повіту, у радянські часи - райцентром, а 2020 року увійшоа до Хмельницького району. 1885 року тут проживало понад 18 тисяч мешканців, 1905 року - близько 17 тисяч, нині - майже 34 тисяч осіб.

Фундація костельно-монастирського комплексу капуцинів в Старокостянтинові місцевим власником князем Янушем Сангушко відбулась 13 липня 1750 року. 2 січня 1752 року о. Юзеф Голуховський з Луцька освятив хрест на місці його будівництва. 25 листопада 1752 року в невеличкому притулку поряд з дерев'яною капличкою оселились перші ченці. 9 лютого 1753 року о. Голуховський заклав та освятив наріжний камінь під спорудження костелу.

59000 Сторожинець,
вул. Шевченка, 30,
+380 (3735) 244-65,
f.b.: groups/sancta.anna

Перша писемна згадка про Сторожинець датується 18 лютим 1448 року, згадується також 1476 року. Від 1854 року був містечком та центром повіту, а 21 травня 1904 року став містом. 1869 року тут проживало 4350 мешканців, 1880 року - 5139, у тому числі 1993 німців і 800 українців, 1930 року - 8695, з них 1017 були поляками, 853 - українцями і 655 - німцями, нині місто має близько 14 тисяч осіб. У 1940-2000рр. було райцентром, а зараз входить до Чернівецького району.

У 1794 році у Сторожинці було споруджено дерев'яну святиню. Від 20-х - 30-х років ХІХ століття місцеві католики латинського обряду належали до парафії у Красній, їх чисельність у середині цього століття становила близько двох з половиною сотень. Саме тоді і постала у містечку чергова дерев'яна каплиця.

89421 Сторожниця,
вул. Ужанська, 29,
f.b.: 351436572260425

Поселення Йовра і Дерма, які сьогодні складають Сторожницю, існували окремо одне від одного, але 1894 року були офіційно об’єднані в село Йовродерма. Перша письмова згадка про Йовру ('Ewr', 'Hewr', 'Jowra') датується 1288 роком. У 1802 році тут з'явилися перші словацькі поселенці. 1946 року село Йовродерма перейменували на Сторожницю. Нині тут проживає понад 2 600 мешканців.

У 1333 році вперше згадується парафія у Йоврі (у Дермі ж була вже каплиця). У XVI-XVIII століттях парафія неодноразово переходила від католиків до протестантів і навпаки. 1718 року парох о. Іире Дако через суд повернув католицький храм. 1784 року було освячено новозбудований храм, оскільки старий став непридатним. У 1834 році святиня постраждала від землетрусу. 1901 року костел відремонтували після пожежі 1900 року.

81360 Стрілецьке,
+380 (3224) 651-49,
f.b.: ParafiaStrzelczyska

Село Стрілецьке (Стрільчиська) відоме у джерелах з 1397 року (колись називалось навіть Закостелля). Нині тут проживає близько півтисячі мешканців (переважно польського етнічного походження).

Нечисельна римсько- католицька спільнота Стрілецького (близько сотні осіб) до ІІсв. війни належала до парафії Різдва св. Йоана Хрестителя у Мостиськах і власної святині не мала. 1990 року єпископ Стефан Москва з Перемишля у Польщі освятив територію під будівництво храму, на якій було споруджено тимчасову дерев'яну каплицю, в якій почали відправляти богослужіння. Весною 1991 року єпископ Едвард Франковський з Польщі освятив наріжний камінь костелу.

40022 Суми,
вул. Псільська, 1,
+380 (542) 22-07-72,
f.b.: ecclsumy

Місто було засноване у 1652-1655 роках переселенцями з Правобережної України і називалось спочатку Сумина слобода, з 1656 року - Сумин. Із 60-х років буква «н» зникла і місто отримало сучасну назву - Суми. 1658 року місто стало центром Слобідського козацького полку, а в 1780 році - центром повіту. У 1923-1930 роках було центром округи, а з 1939 року є обласним центром. Населення - понад 263 тисячі мешканців.

У 1890-ті роки Павло Харитоненко подарував римсько-католицькій спільноті Сум земельну ділянку під будівництво філіального костелу парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові, дозвіл на спорудження якого було отримано 1900 року. Неоготичний храм збудували протягом 1901-1911 років коштом парафіян та за фінансової допомоги П. Харитоненка, котрий був православним. 1911 року його консекрував єпископ-помічник Могильовський Ян Цепляк. У 1932 році радянська влада остаточно закрила святиню. У 1945-1953 роках у будівлі костелу знаходився обласний краєзнавчий музей, у 1953-1972 роках храм використовувся як спортивний зал педінституту, а в 1972-1994 роках - спортивний зал школи № 8.

74989 Таврійськ,
вул. Чкалова, 26а,
+380 (552) 498-288,
f.b.: kosteltavriysk

Місто Таврійськ утворене 2 березня 1983 року на місці компактно разташованих поселень 'Плодове', 'Східне' і 'Залізнодорожників' міста Нова Каховка, будівництво яких було пов'язане із спорудженням Каховської гідроелектростанції. Населення - понад десять тисяч мешканців.

На початку 90-х років ХХ століття таврійськими римо-католиками опікувався майбутній єпископ о. Леон Малий, котрий спочатку доїжджав сюди зі Львова, а згодом став настоятелем парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа у Херсоні. Місцеву спільноту, утворену завдяки Марцеліні Глобич, було зареєстровано 1992 року, богослужіння здійснювались на квартирі ініціаторки.

48100 Теребовля,
вул. Князя Василька, 140А,
+380 (3551) 214-42,
f.b.: KosciolwTrembowli

Перша документальна згадка про княже місто Теребовлю датується 1093 роком. Раніше Було столицею Теребовельського білохорватського, а потім і руського князівств. Магдебурзьке право отримала у 1389 році у складі Королівства Польського, з 1434 року - центр староства, повітовий та районний (з 1940 року) центр. Від 2020 року входить до Тернопільського району. Проживає нині у місті понад 13500 мешканців.

У 1396 році вперше згадується дерев'яний костел, спорудження якого на Старому Місті (на лівому березі Гнізни) пов'язують з іменем короля Владислава Ягайла. 1423 року було засновано парафію та споруджено новий дерев'яний храм Успіння Матері Божої під замком на правому березі Гнізни (теж королівська фундація). 18.08.1578р. та 05.06.1778р. королі Стефан Баторій і Станіслав Понятовський підтвердили надання парафіяльних привілеїв.

46011 Тернопіль,
вул. Бандери, 57,
+380 (352) 26-04-50,
f.b.: 61555900632868

Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.

У Тернополі парафія та перший костел постали не пізніше 1550 року, наступний храм почали будувати у 60-х - 70-х роках цього ж століття, проте тоді не завершили. Закінчили спорудження цієї чи іншої мурованої святині під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії 1623 року, з другої половини XVIIст. додалась присвята ще й св. Йоану Хрестителю. Після турецького нападу 1675 року костел ще 1690 року стояв зруйнованим, але вже 1697 року його відремонтували. Втім, навіть 1740 року храму бракувало склепіння над навою, а склепіння в пресбітерії та дві стіни взялись тріщинами. Його так і не змогли відремонтувати, тому 1784 року австрійський уряд наказав його демонтувати. Від цього часу понад століття тернопільська парафія послуговувалась домініканським костелом св. Вікентія Ферерра.

23300 Тиврів,
вул. Леніна, 18,
+380 (4355) 215-86,
www: tyvriv.omi.org.ua,
f.b.: 614570998676489

Вперше Тиврів згадується 1505 роком, 1744 року отримав статус містечка, у 1956 року - селища міського типу, а з 1961 році є районним центром, в якому нині проживає майже чотири тисячі мешканців.

У 1746 році у Тиврові збудували дерев'яний костел для оо.-домініканців. У 1752-1760 роках було споруджено муровані костел та монастир коштом Я. Калітинського та інших жертводавців на місці попереднього дерев'яного (у храмі знаходився чудотворний образ Матері Божої Ченстоховської, привезений 1739 року Калітинськими). 1800 року у костелі сталася пожежа, після якої його відреставрували. У 1832-1833 роках монастир закрили, а храм став парафіяльним. 1841 року костел освятив єпископ Франциск Мацкевич.