81402 Самбір,
вул. А. Міцкевича, 5-а

У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.

Спочатку єзуїти облаштували тимчасову каплицю за мурами Самбора на подарованому їм 8 вересня 1698 року Мартином Хоментовським терені та започаткували тут свою місію. У 1703р. сейм підтвердив дозвіл на єзуїтську фундацію, отриманий ще 1699 року від короля Августа ІІ. У період з весни по осінь 1706 року було збудовано тимчасову єзуїтську резиденцію вже всередині міських мурів.

89421 Сторожниця,
вул. Ужанська, 29,
f.b.: 351436572260425

Поселення Йовра і Дерма, які сьогодні складають Сторожницю, існували окремо одне від одного, але 1894 року були офіційно об’єднані в село Йовродерма. Перша письмова згадка про Йовру ('Ewr', 'Hewr', 'Jowra') датується 1288 роком. У 1802 році тут з'явилися перші словацькі поселенці. 1946 року село Йовродерма перейменували на Сторожницю. Нині тут проживає понад 2 600 мешканців.

У 1333 році вперше згадується парафія у Йоврі (у Дермі ж була вже каплиця). У XVI-XVIII століттях парафія неодноразово переходила від католиків до протестантів і навпаки. 1718 року парох о. Іире Дако через суд повернув католицький храм. 1784 року було освячено новозбудований храм, оскільки старий став непридатним. У 1834 році святиня постраждала від землетрусу. 1901 року костел відремонтували після пожежі 1900 року.

82400 Стрий,
вул. 22-го Січня, 1,
+380 (3245) 580-16, 401-65

Стрий, заснований ще у давньоруські чи навіть білохорватські часи, був столицею волості, а після приєднання до Польщі став центром повіту. Вперше письмово згадується 1385 року, у 1431 році отримав магдебурзьке право, підтверджене 1460 року. Нині - районний центр, в якому проживає майже 60 тисяч мешканців.

У 1396 році вперше згадується дерев'яний костел та католицька парафія у Стрию, засновані коштом короля Казимира Великого, а в 20-х роках XV століття було споруджено коштом короля В. Ягайла сучасний мурований храм. У XV-XVI століттях святиню кілька разів нищили пожежі та нападники, проте її швидко відновлювали. 1637 року єпископ Я. Замойський освятив новий головний вівтар. У 1640-1642 та у 20-х роках XVIII століття костел було відремонтовано та розбудовано на кошти парафіян.

23500 Шаргород,
вул. Героїв Майдану, 216,
+380 (4344) 217-27,
f.b.: 100017016283715, 61552320509649

У 80-х роках XIVст. тут постало поселення Княжа Лука, яке з 1497 року називали Карачевою Пустинею (за ім'ям першого її власника). 1585 року черговий власник князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом з навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. 26 січня 1588 року Шаргород отримав магдебурзьке право. 1893 року містечко мало понад три тисячі мешканців, 1905 року - 5720, нині тут проживає майже сім тисяч осіб. Було центром повіту, 1923 року стало райцентром, 1985 року - містом, а 2020 року Шаргород увійшов до Тульчинського району.

У 1590-1595 роках у Шаргороді коштом засновника міста Яна Замойського збудували невеликий мурований костел, який 3 листопада наступного року консекрував єпископ Павло Волуцький під титулом св. Флоріана. Фундаційний акт було підписано 11 квітня 159(7 чи 9?) року, за яким новоутворена парафія отримала у власність село Княжа Лука, яке після цього стало називатись Плебанівкою, інше майно та костельний податок з усіх мешканців містечка.

82200 Трускавець,
вул. Суховоля, 1,
+380 (3247) 515-12

Вперше Трускавець згадується у документах 1425 року, є згадки також у 1427, 1434, 1462, 1469 і 1471 роках. Із 20-х - 30-х років XIXст. село розвивалось як водолікувальний курорт. 1857 року тут проживало 932 мешканців, 1880 року - 1170 (1042 українців, 110 поляків і 18 німців), 1939 року - 3400, нині - понад 28 тисяч осіб. У 1947-1948рр. Трускавець отримав статус міста.

Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі. В середині ХІХст. їх було менше десяти, проте сезонно до села на оздоровлення приїжджало чимало вірян. Саме для них наприкінці 50-х років цього ж століття тут і постала каплиця.

90520 Усть-Чорна,
вул. Верховинська, 84,
+380 (3134) 763-78,
f.b.: 463138803872666

Усть-Чорна виділилась із заснованої австріськими колоністами Німецької Мокрої як окреме поселення 1815 року під назвою Кьонігсфельд (Königsfeld - «Королівське поле»). Друга хвиля колоністів прийшла 1832 року з Угорщини (нині - територія Словаччини). Селище міського типу із 1957 року, в якому нині проживає понад півтори тисячі мешканців.

У 1815 році австрійські колоністи збудували в Усть-Чорній 8 хатин та маленьку капличку, а сучасний мурований костел було споруджено 1890 року. У 1997 році в Усть-Чорній постала парафія. Є орган 1890 року.

89400 Ужгород,
вул. Волошина, 9,
+380 (3122) 376-52, 355-86,
f.b.: parafia.uzhhorod, UngvariRomaiKatolikusPlebania

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

У 1333-1337 роках вперше згадується католицька парафія в Ужгороді. Протягом 1589-1712 років вона кілька разів переходила до реформаторів. У 1762-1766 роках замість старого та сильно пошкодженого храму було споруджено новий (сучасний) костел в стилі пізнього бароко.

21000 Вінниця,
вул. Соборна, 12,
+380 (432) 35-02-21,
www: vinkap.net,
f.b.: VinkapCappuccini

Przypuszczalnie Otamańska Winnica została założona na zgliszczach jednego z ruskich grodów Uliczy i Tywerców nie później 1352r. Miasto otrzymało prawo Magdeburskie w 1640r., było centrum powiatu województwa Bracławskiego (od 1565r.), centrum województwa Bracławskiego (1598r.), miastem setni pułku Kalickiego (od 1648r.) i miastem pułkowym (1653-1667) w państwie Hetmańskim, guberńskim miastem (od 1793r.), potem centrum powiatowym, od 1914r. centrum Podolskiej gubernii, od 1923r. centrum okręgu, a od 1931 roku jest centrum województwa. Населення - понад 370 тисяч мешканців.

У 1746 році на запрошення вінницького старости Людовіка Калиновського до Вінниці приїхали перші брати-капуцини, щоб заснувати тут монастир. Спорудження сучасного монастирського мурованого храму у стилі тосканського бароко було завершено 1761 року, коли його консекрував 18 лютого єпископ Луцький Антоній Еразм Воллович. У 1874-1884 роках настоятелем служив майбутній єпископ Кирило Любовидзький. 1888 року царський уряд змусив капуцинів залишити свій останній монастир в Україні. Служити у храмі дозволили тільки дієцезільним священникам.

90351 Вилок,
вул. Центральна, 16

Вилок відомий у документах з 1200 року як Тісауйлок («нове поселення на Тисі»), від якого і походить його українська назва. Є ще згадка 1304 року. Статус селища міського типу - з 1959 року. Проживає тут понад 3200 мешканців, 80 відсотків яких рідною вважає угорську мову.

Місцева парафія, яку було засновано у XIV століття (вперше згадується у джерелах 1332 роком), у 1556 році перейшла до реформатів. Її відновили лише 1735 року, а сучасний мурований костел було споруджено 1788 року у стилі бароко. У першій половині XIX століття збудували вежу у класичному стилі, а на початку ХХ - її добудували вище. В 1896 року у храмі встановили орган роботи братів Рігер.

90300 Виноградів,
вул. Миру, 2,
+380 (3143) 235-80,
f.b.: nagyszolosiplebania

Виноградів, який до 1946 року називався Севлюш (Сивлюш), вперше згадується в 1262 році, коли король Іштван V надав містечку статус вільного королівського міста. Цей привілей підтвердили королі Андрій III 1294 року та Роберт Карло у 1319 та 1329 роках. Сама ж назва «Севлюш» з'явилася у XV столітті, що в перекладі з угорської означає «виноградний». Нині Виноградів є районним центром. Населення - понад 25 тисяч мешканців.

Місцеву парафію було засновано у XIII столітті, а сучасний готичний мурований костел вважається спорудженим у XIV - XV століттях. У XVI-XVII століттях храм перебудовувся (якийсь час належав протестантам). У 1863 році було відновлено парафію, яку у XVIIст. перенесли до новоспорудженої францисканської святині. 1902 року здійснили розпис святині та встановили на вежі гострий шпиль замість барокового.