45100 Рожище,
вул. Степана Бандери, 23,
+380 (3268) 262-16,
f.b.: 294507858195169

Перші згадки у джерелах про Рожище датуються XIV століттям (відтоді понад три століття належало православній Луцькій єпархії). 1567 року поселення отримало права містечка, а 13 квітня 1598 року - магдебурзьке право. 1870 року тут проживало 860 мешканців, нині - понад 12 тисяч осіб. Статус міста - із 1989 року, було районним центром, але від 2020 року входить до Луцького району.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Вишеньках та мали свою каплицю у Рожищах. Правда, у схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, починаючи від 1902 року вона подається як домашня, а у 1928, 1929, 1930 і 1931 роках - як дерев'яна з XVIII століття. Ймовірно, ще до І світової війни тут планували будівництво костелу, про що може свідчити видана у 1910-х роках листівка-цегелка на 20 копійок із його (нереалізованим) проектом.

81410 Самбір,
вул. Сагайдачного, 7,
+380 (3236) 344-43, 200-54,
www: parafiasambor.pl,
f.b.: 899839423458739

У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.

Ймовірно, що першим дерев'яним костелом св. Миколая у (Новому) Самборі стала вже існуюча (принаймні, у 70-х роках XIVст.) церква св. Параскови, а парафію було засновано перед 1390 роком.

81402 Самбір,
вул. А. Міцкевича, 5-а

У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.

Спочатку єзуїти облаштували тимчасову каплицю за мурами Самбора на подарованому їм 8 вересня 1698 року Мартином Хоментовським терені та започаткували тут свою місію. У 1703р. сейм підтвердив дозвіл на єзуїтську фундацію, отриманий ще 1699 року від короля Августа ІІ. У період з весни по осінь 1706 року було збудовано тимчасову єзуїтську резиденцію вже всередині міських мурів.

89421 Сторожниця,
вул. Ужанська, 29,
f.b.: 351436572260425

Поселення Йовра і Дерма, які сьогодні складають Сторожницю, існували окремо одне від одного, але 1894 року були офіційно об’єднані в село Йовродерма. Перша письмова згадка про Йовру ('Ewr', 'Hewr', 'Jowra') датується 1288 роком. У 1802 році тут з'явилися перші словацькі поселенці. 1946 року село Йовродерма перейменували на Сторожницю. Нині тут проживає понад 2 600 мешканців.

У 1333 році вперше згадується парафія у Йоврі (у Дермі ж була вже каплиця). У XVI-XVIII століттях парафія неодноразово переходила від католиків до протестантів і навпаки. 1718 року парох о. Іире Дако через суд повернув католицький храм. 1784 року було освячено новозбудований храм, оскільки старий став непридатним. У 1834 році святиня постраждала від землетрусу. 1901 року костел відремонтували після пожежі 1900 року.

82400 Стрий,
вул. 22-го Січня, 1,
+380 (3245) 580-16, 401-65

Стрий, заснований ще у давньоруські чи навіть білохорватські часи, був столицею волості, а після приєднання до Польщі став центром повіту. Вперше письмово згадується 1385 року, у 1431 році отримав магдебурзьке право, підтверджене 1460 року. Нині - районний центр, в якому проживає майже 60 тисяч мешканців.

У 1396 році вперше згадується дерев'яний костел та католицька парафія у Стрию, засновані коштом короля Казимира Великого, а в 20-х роках XV століття було споруджено коштом короля В. Ягайла сучасний мурований храм. У XV-XVI століттях святиню кілька разів нищили пожежі та нападники, проте її швидко відновлювали. 1637 року єпископ Я. Замойський освятив новий головний вівтар. У 1640-1642 та у 20-х роках XVIII століття костел було відремонтовано та розбудовано на кошти парафіян.

82200 Трускавець,
вул. Суховоля, 1,
+380 (3247) 515-12

Вперше Трускавець згадується у документах 1425 року, є згадки також у 1427, 1434, 1462, 1469 і 1471 роках. Із 20-х - 30-х років XIXст. село розвивалось як водолікувальний курорт. 1857 року тут проживало 932 мешканців, 1880 року - 1170 (1042 українців, 110 поляків і 18 німців), 1939 року - 3400, нині - понад 28 тисяч осіб. У 1947-1948рр. Трускавець отримав статус міста.

Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі. В середині ХІХст. їх було менше десяти, проте сезонно до села на оздоровлення приїжджало чимало вірян. Саме для них наприкінці 50-х років цього ж століття тут і постала каплиця.

89400 Ужгород,
вул. Волошина, 9,
+380 (3122) 376-52, 355-86,
f.b.: parafia.uzhhorod, UngvariRomaiKatolikusPlebania

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

У 1333-1337 роках вперше згадується католицька парафія в Ужгороді. Протягом 1589-1712 років вона кілька разів переходила до реформаторів. У 1762-1766 роках замість старого та сильно пошкодженого храму було споруджено новий (сучасний) костел в стилі пізнього бароко.

90520 Усть-Чорна,
вул. Верховинська, 84,
+380 (3134) 763-78,
f.b.: 463138803872666

Усть-Чорна виділилась із заснованої австріськими колоністами Німецької Мокрої як окреме поселення 1815 року під назвою Кьонігсфельд (Königsfeld - «Королівське поле»). Друга хвиля колоністів прийшла 1832 року з Угорщини (нині - територія Словаччини). Селище міського типу із 1957 року, в якому нині проживає понад півтори тисячі мешканців.

У 1815 році австрійські колоністи збудували в Усть-Чорній 8 хатин та маленьку капличку, а сучасний мурований костел було споруджено 1890 року. У 1997 році в Усть-Чорній постала парафія. Є орган 1890 року.

61057 Харків,
вул. Гоголя, 4,
+380 (57) 706-25-54

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Після поділів Польщі 1772-1795рр. та Французької революції 1789р. до Харкова прибули католики з Польщі та Франції, а після відкриття у 1805р. університету - викладачі-католики з-за кордону. Меси проводились у 1-й Харківській гімназії та університеті приїзджими священиками, а 1829 року у Харків призначено першого постійного душпастиря - о.-францисканця Гемініана Чаплинського.

У 1830р. харківська католицька спільнота придбала земельну ділянку по вул. Малій Сумскій (нині - Гоголя) з великим двохповерховим будинком, який після перебудови став першим храмом (освячено 01.10.1832р. під титулом Пресвятої Діви Марії Святого Розарію). У 1850р. поряд з церквою споруджено цегляний будинок для священників, а також проведено реконструкцію святині. У 80-х роках XIXст. цей храм став надто малим для спільноти, що налічувала до 5 тисяч парафіян. 29 квітня 1887 року було освячено наріжний камінь костелу, проект якого у неоготичному стилі безоплатно виконав харківський архітектор Б. Михайловський. 15 грудня 1891 року настоятель о. П. Кісаржевський освятив новозбудований храм під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії, 26 липня 1892 року єпископ Ф. Симон освятив його головний вівтар.

61051 Харків,
вул. Клочківська, 319,
+380 (57) 336-69-98,
www: sviatesimejstvo.in.ua

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Олексіївка (північно-західна частина Харкова) відокремлена Олексіївською балкою, по якій тече річка Олексіївка. Поселення виникло наприкінці XVII - на початку XVIII століть як слободка Олексіївка. У 50-ті роки ХХ століття Олексіївка увійшла в межі Харкова, а масова її забудова багатоповерховими спорудами почалась зі середини 70-х років.

Отці-маріани почали працювати у Харкові ще до повернення вірним храму Успіння Пресвятої Діви Марії. Пізніше їх діяльність зосередилась у харківському мікрорайоні Олексіївка, де у другій половині 90-х років було придбано приватний будинок та облаштовано у ньому тимчасові каплицю і монастир.

А 24 жовтня 2001 року Харківська міськрада прийняла рішення про виділення земельної ділянки під будівництво маріянського костельно-монастирського комплексу, яке весною 2004 року затвердили депутати міської ради. У травні цього ж року розпочалось будівництво. 16 грудня 2008 року єпископ Мар’ян Бучек освятив купол вежі і хрест, які було встановлено на храмі. Цього ж року накрито дахи костелу і парафіяльного будинку бляхою, пожертвованою німецькою фірмою 'Rheinzink'. 20 липня 2011 року єпископ Бучек освятив дзвони храму, які привезли для парафії з Роттердаму (Голландія) Паула та Діна Хоффман разом з лавками, хрестильницею та тимчасовим вівтарем.