31146 Старий Остропіль,
вул. Ветеранів, 1/3,
www: psostropol.ucoz.ru

Остропіль як місто заснував 1576 року князь Костянтин (Василь) Острозький. З 1648 року містечко було деякий час осередком Волинського (Остропільський) полку. У 1935 році Остропіль став райцентром, проте 1959 року цей статус втартив. Нині є селом із населенням понад 1300 мешканців.

У 1776 році в Острополі коштом родини Любомирських було збудовано мурований костел, замінений у 1858 році храмом св. Варвари, спорудженим за кошти Дорожинських. Парафія у ІІ половині XIX століття нараховувала майже тисячу вірних і мала філіальні каплиці у п'яти сусідніх селах.

30400 Шепетівка,
вул. Пліщинська, 151,
+380 (3840) 512-07,
www: shepetivka.ofm.org.ua,
f.b.: shepetivka.ofm

Перша згадка про Шепетівку датується 1594 роком, 1619 року поселення отримало магдебурзьке право. У 1896 році Шепетівка стала центром волості, у 1923 році - центром округи, а від 1930 року є районним центром, в якому нині проживає понад 41 тисяча мешканців.

У 1859 році у Шепетівці було збудовано філіальний мурований храм. У 1939 році радянська влада святиню закрила та повністю знищила.

Після відновлення церковного життя місцевими вірними спочатку опікували оо.-капуцини (Меси відправлялись у приватному будинку або під голим небом). У 1989-1990 роках завдяки зусиллям майбутнього єпископа Станіслава Широкорадюка OFM у Шепетівці спорудили новий мурований костел.

81340 Судова Вишня,
вул. Бандери, 25,
+380 (3234) 373-54,
www: sudovavyshnia.ofm.org.ua

Вперше Вишня згадується у Галицько-Волинському літописі 1230 роком, міські права отримала 1368 року. Від 1545р. тут проводились сесії перемишльського суду, тому Вишню стали називати Судовою, проте у документах ця назва зафіксована вперше лише 1741 року. У 1867р. стала центром повіту (до 1918 року). 1880 року мала 3983 мешканців, у тому числі 2013 українців, 1280 поляків і 674 німців, з яких 2362 були греко- і 458 римо-католиками; наприкінці 30-х років ХХст. - понад 5000, а нині - понад 6500. У 1939-1941 та 1944-1959рр. була райцентром, потім увійшла до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

У 1368 році у Вишні, коли було отримано магдебурзьке право, коштом короля Казимира Великого заснували парафію та збудували перший (ймовірно, дерен'яний) костел, проте перший місцевий душпастир (о. Томаш) згадується лише 1393 року. У середині XVIст. настоятелем тут був о. Мартин Кровіцький, який майже на півстоліття зробив парафію протестантською.

82053 Сусідовичі,
+380 (3238) 621-99,
www: nowa.sasiadowice.karmelici.pl

У документах Сусідовичі вперше згадуються 1374 роком. Нині у селі проживає майже 1300 мешканців. Належало до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

У XV столітті у Сусідовичах було засновано парафію та споруджено перший дерев'яний костел (під титулом св. Миколая). У 1600 році збудували черговий дерев'яний храм за кошти Гербуртів, але 1624 року його спалили татари. Цього ж року спорудили новий дерев'яний храм, а 2 березня 1671 року храм було консекровано. Втім, у ІІ половині XVIII століття цей костел вже не існував. Сучасна мурована святиня постала коштом Гербуртів у 1589-1591 роках. 15 листопада 1591 року храм під титулом св. Анни консекрував архієпископ Я. Соліковський.

23300 Тиврів,
вул. Леніна, 18,
+380 (4355) 215-86,
www: tyvriv.omi.org.ua,
f.b.: 614570998676489

Вперше Тиврів згадується 1505 роком, 1744 року отримав статус містечка, у 1956 року - селища міського типу, а з 1961 році є районним центром, в якому нині проживає майже чотири тисячі мешканців.

У 1746 році у Тиврові збудували дерев'яний костел для оо.-домініканців. У 1752-1760 роках було споруджено муровані костел та монастир коштом Я. Калітинського та інших жертводавців на місці попереднього дерев'яного (у храмі знаходився чудотворний образ Матері Божої Ченстоховської, привезений 1739 року Калітинськими). 1800 року у костелі сталася пожежа, після якої його відреставрували. У 1832-1833 роках монастир закрили, а храм став парафіяльним. 1841 року костел освятив єпископ Франциск Мацкевич.

21000 Вінниця,
вул. Соборна, 12,
+380 (432) 35-02-21,
www: vinkap.net,
f.b.: VinkapCappuccini

Przypuszczalnie Otamańska Winnica została założona na zgliszczach jednego z ruskich grodów Uliczy i Tywerców nie później 1352r. Miasto otrzymało prawo Magdeburskie w 1640r., było centrum powiatu województwa Bracławskiego (od 1565r.), centrum województwa Bracławskiego (1598r.), miastem setni pułku Kalickiego (od 1648r.) i miastem pułkowym (1653-1667) w państwie Hetmańskim, guberńskim miastem (od 1793r.), potem centrum powiatowym, od 1914r. centrum Podolskiej gubernii, od 1923r. centrum okręgu, a od 1931 roku jest centrum województwa. Населення - понад 370 тисяч мешканців.

У 1746 році на запрошення вінницького старости Людовіка Калиновського до Вінниці приїхали перші брати-капуцини, щоб заснувати тут монастир. Спорудження сучасного монастирського мурованого храму у стилі тосканського бароко було завершено 1761 року, коли його консекрував 18 лютого єпископ Луцький Антоній Еразм Воллович. У 1874-1884 роках настоятелем служив майбутній єпископ Кирило Любовидзький. 1888 року царський уряд змусив капуцинів залишити свій останній монастир в Україні. Служити у храмі дозволили тільки дієцезільним священникам.

78315 Заболотів,
вул. Млинська, 3,
+380 (3476) 435-51,
www: zabolotiv.blogspot.com,
f.b.: rkpswtr

Поселення Заболотів відоме письмово від 7 травня 1442 року, а в 1453, 1455, 1475 і 1515 роках вже вважалось містом. 1890 року воно нараховувало понад чотири тисячі мешканців (понад 1600 греко-католиків, майже 400 римо-католиків та понад 2000 юдеїв). У 1940 році Заболотів став селищем міського типу та районним центром, від 1962р. належав до Снятинського району, а 2020 року увійшов до Коломийського. Нині у ньому проживає понад 4 тисячі осіб.

Вважається, що лише 1605 року у Заболотові було засновано місцеву парафію та споруджено дерев'яний костел коштом місцевого власника Станіслава Волуцького. Проте у фундаційному акті він визнав, що раніше у місті в напрямі села Демиче, яке нині є частиною міста, вже існували старий храм і навіть парафіяльний будинок, але їх знищили нападники. Проте і цю святиню у 1618-1621 роках спалили турки і татари. У 1669 році збудовали новий дерев'яний храм за кошти Бакутських.