КІЦМАНЬ. Костел Матері Божої Цариці / Воздвиження Святого Хреста (1826). Чернівецька обл., Чернівецький р-н

59300 Кіцмань,
вул. Шевченка, 3,
+380 (3736) 231-98

Найдавніша письмова згадка про Кіцмань датується 1413 роком, а з 1798 року поселення стало містом, пізніше - центром повіту і (в радянські часи) районним центром. Нині його населення - майже 6300 мешканців.

У 1812-1813 роках у Кіцмані засновано парафію (спочатку як капеланію), а 1826 року освячено сучасний мурований храм під титулом Воздвиження Святого Хреста. 1906 року його було реконструйовано та розбудовано. Перед І світовою війною парафія налічувала понад 2 тисячі вірян та охоплювала понад десяток сусідніх сіл (деякі із них мали свої філіальні святині).

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: січень, 18
На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Наступна дата: січень, 20
1901 - рукоположений в архіпастирі у Львівській катедрі кардиналом Яном Пузиною з Кракова о. Йосиф Більчевський, майбутній святий, та урочисто введений до архікатедри;
1951 - у Пучішці (Хорватія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович;
2019 - оновлений орган в катедрі у Харкові освятив єпископ Станіслав Широкорадюк;

У 195?-1990 роках закриту святиню використовували як шкільний спортзал. У 1999-2006 роках повернений храм було відремонтовано. 4 листопада 2006 року єпископ Мар’ян Бучек від імені кардинала Мар’яна Яворського освятив повністю відновлений завдяки о. Станіславу Смольчевському SJ костел, а також парафіяльний будинок і приміщення для катехизації, які теж були повернуті та відремонтовані.

Парафію обслуговують дієцезіальні священники.


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.