|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
59024 Чудей,
вул. Карпатська, 207
Вперше Чудей згадується 18 червня 1646 року, а також у 1658р. та 15 серпня 1707 року. В 1793р. на його окраїні, названій Нойхютте, збудували фабрику з виробництва скла, яка проіснувала до 1890 року, у 1880р. запрацювала цегельна фабрика. 1900 року у Чудині проживало 2594 мешканців, у тому числі 806 німців і 17 поляків, 1944 року - 1624, нині - понад 5200 осіб. У радянські часи село від 1946 року називалось Межиріччям. До 2020 року входило до Сторожинецького району.
Католики латинського обряду Чудина, чисельність яких в 50-х - 60-х роках ХІХ століття становила від двох до трьох сотень вірних (у самому селі та в Нейгуті), належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі. Саме тоді у селі і було збудовано першу святиню.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: травень, 16 | |
| 1746 | - заплакав кривавими сльозами образ Христа Розіп'ятого майбутнього санктуарію у Берездівцях на Львівщині; |
| 1840 | - архієпископ Франциск Піштек консекрував костел Успіння Пресвятої Діви Марії (старий храм) у Кам'янці-Бузькій на Львівщині; |
| 1861 | - освячено костел св. Яна Непомуцького у Феліцієнталі (нині - Долинівка) на Львівщині; |
| 1929 | - архієпископ Болеслав Твардовський консекрував відремонтований костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Кам‘янці-Бузькій на Львівщині; |
| 1990 | - о. Войцех Дажицький освятив повернений храм Матері Божої Святого Скапулярію у Брацлаві на Вінничині; |
| 1998 | - інгрес ординарія Луцького єпископа Маркіяна Трофим'яка до Луцької катедри; |
| 2009 | - інгрес єпископа Мар’яна Бучека до Харківської катедри Успіння Пресвятої Діви Марії; |
| 2015 | - на подвір’ї храму св. Йоана Непомуки у Рахові на Закарпатті освячено пам’ятник о. Яношу Лінценболд, який працював тут у 1815-1857 роках та збудував сучасний костел; |
| 2018 | - єпископ Віталій Кривицький консекрував костел св. Софії у Суслах на Житомирщині; |
| Наступна дата: травень, 17 | |
| 1725 | - єпископ Стефан Рупневський консекрував новозбудований храм cв. Антонія Падуанського у Межирічах Корецьких на Рівненщині; |
| 1827 | - архієпископ Андрій Анквич консекрував костел Пресвятої Трійці у Гримайлові на Тернопільщині; |
| 1885 | - інгрес до Львівськї архікатедри архієпископа-митрополита Северина Моравського; |
| 1890 | - єпископ Ян Пузина консекрував костел св. Еразма у Плотичі на Тернопільщині; |
| 1910 | - костел cв. Антонія Падуанського у Новоселівці (Гальбштаті) на Миколаївщині консекрував єпископ Йосиф Кесслер; |
| 2009 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив хрест на місці майбутнього храму поблизу з каплицею Матері Божої Чудотворного Медальйона
та св. Андрія Боболі у Мерефі на Харківщині; - єпископ Леон Малий передав каплиці св. Йосифа Більчевського у Чугуєві на Харківщині реліквії св. архієпископа Йосифа Більчевського; |
| 2014 | - урочисте введення до Луцької катедри призначеного ординарієм Луцької дієцезії єпископа Віталія Скомаровського; |
Схематизми Львівської архідієцезії згадують громадську каплицю у Чудині, починаючи, принаймні, із 1875 року, та від 1908 року датують її спорудження 1867 роком (за іншою інформацією, її будівництво датують 1858 роком). Це був невеликий дерев'яний храм, споруджений коштом місцевих вірян (переважно німців, а також поляків), в якому душпастирі Красної чи Альтгути, як тоді називали Стару Красношору, звершували богослужіння кожної другої неділі місяця. Наприкінці століття сам Чудин нараховував понад три з половиною сотні вірян, а його присілок Нойхютте - понад чотири з половиною римо-католиків, а перед І світовою війною разом із присілком - понад тисячу осіб.
Досить численні католики латинського обряду Чудина та Нойхютте в церковні свята, а також задля таїнств хрещення чи шлюбу змушені були долати десяток кілометрів до парафіяльного костелу. А у випадку смерті їм доводилось самотужки кінним екіпажем привозити і відвозити священника (якщо ж не мали коней, то їх доводилось орендувати). Тому на початку 30-х років вони вирішили збудувати свій храм та заснувати тут свою парафію. Досить великий мурований костел вони збудували своїм коштом вже у 1933-1935 роках, а 1935 року тут формально постала самостійна парафія, до якої приєднали ще кілька сусідніх сіл із материнської парафії. Проте парафіяни до 1940 року так і не отримали свого душпастиря (його обов'язки продовжував виконувати священник із Альтгути, який доїжджав сюди лише у певні дні).
А після того, як 1940 року радянська влада за угодою із гітлерівською Німеччиною репатріювала німців, що становили переважну більшість вірян, костел було зачинено. Згодом у ньому облаштували деревообробний цех, який працював ще, принаймні, 2014 року. 24 липня 2019 року на його відкритій території загорілись відходи виробництва. Хоча пожежу ліквідували, проте вона пошкодила стіну та покрівлю цеху. 2 лютого 2022 року на аукціоні невдало намагались продати цех та його територію.
Головна сторінка