STARA KRASNOSZORA (Krasna, Althütte, Stara Huta). Kościół p.w. Siedmiu Boleści Matki Bożej (1834 - 1857). Czerniowiecki obw., Czerniowiecki r-n

59023 Стара Красношора,
www: krasnoszora.wordpress.com

У 1793р. перша група чесько-німецьких колоністів поселилась на теренах Красної (Путної). Пізніше до них приєднались інші чесько-німецькі переселенці, а також польські та словацькі колоністи. З часом запрацював скляний завод, а поселення 1875 року офіційно назвали Альтгутою (вживалась також назва Стара Гута). У 1869р. тут проживало 783 мешканців, 1880 року - 893, 1900 року - 1216, 1940 року - 1724 (90% - німці, які того ж року майже повністю виїхали до Німеччини), нині - близько 750 осіб. У румунські часи село стало Старою Красношорою, потім входило до Сторожинецького району, а від 2020 року - до Чернівецького.

Вже 1810 року тут заснували римсько-католицьке кладовище (збереглось донині), а 27 червня 1811 року було утворено душпастирський осередок, яким опікувався священник із дуже далекої парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Качиці, що нині належить Румунії. І лише 1812 року завершили будівництво дерев'яної каплиці.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: maj, 13
1881	- номінований єпископом-помічником Львівським з титулярним престолом в Трапезополісі о. Северин Моравський;
1883	- отримав єпископське свячення у Санкт-Петербурзі з рук Влоцлавського ординарія Олександра Бересьнєвіча о. Симон Козловський, номінований ординарієм Луцько-Житомирським;
1989	- майбутній єпископ о. Рафал Керницький освятив повернений костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Рудках на Львівщині;
2012	- каплицю Матері Божої Фатімської в Одесі-Таірові проголошено санктуарієм Матері Божої Фатімської;
2017	- о. Едварда Каву призначено єпископом-помічником Львівської архiдієцезії; - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті та архієпископ Мечислав Мокшицький в санктуарії Матері Божої Фатімської у Крисовичах на Львівщині коронували скульптуру Фатімської Матері Божої коронами, освяченими Папою Римським Франциском; - повністю збудований та оснащений костел Святої Родини у Харкові консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк за участю єпископа Мар'яна Бучека, а також освятив нову скульптуру Пресвятої Богородиці на подвір'ї храму;
2018	- єпископ Едуард Кава в санктуарії Матері Божої Фатімської у Крисовичах на Львівщині освятив скульптури Ангела Миру і Фатімських трьох пастушків; - єпископ Леон Малий освятив капличку св. Йоана з Непомук, встановлену поблизу костелу св. Йоана Непомуцького у Боянах на Буковині;
Następna data: maj, 14
1911	- єпископ Владислав Бандурський освятив наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії Кам‘янці-Бузькій на Львівщині;
1974	- у Клайпеді (Литва) народився майбутній Апостолький нунцій в Україні архієпископ Вісвалдас Кулбокас;
2016	- єпископ Антал Майнек освятив у Рахові на Закарпатті на подвір'ї костелу св. Йоана Непомуки пам'ятну дошку на честь осіб, які протистояли знесенню храму в радянські часи;
2022	- архієпископ Мечислав Мокшицький передав санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію в Полупанівці на Тернопільщині мощі бл. Матері Єлизавети Рози Чацької;

У 1820 році в Альтгуті Красної Путної нарешті оселився на постійно душпастир, саме цим роком слід датувати утворення тут капеланії та початок ведення парафіяльних записів. А 1836 року капеланію піднесли до рангу парафії та одночасно розпочали спорудження великого мурованого костелу, яке внаслідок фінансових труднощів тривало 21 рік. Втім, за іншою інформацією, святиню збудували, в основному, у 1834-1836 роках, а ці два десятиліття відбувались її оздоблення та оснащення перед консекрацією, яку здійснили 1857 року під титулом Матері Божої Скорботної. На той час парафія під назвою Красна, охоплюючи додатково півтори десятки сусідніх населених пунктів, мала понад 1900 вірян. В схематизмах Львівської архідієцезії вона подається як Альтгута лише після 1875 року, коли було офіційно визнано цю назву, а 1884 року вперше вжито титул Семи Скорбот Матері Божої.

Від 1876 року альтгутівською парафією опікувався о. Валерій Веселовський, якого у 1889-1890рр. замінив о. Валентин Пухала, а від 1905 року до, принаймні, І світової війни настоятелем був о. Ян Мосціський. За весь цей час чисельність вірян збільшилась від 2025 до 3277 осіб, а парафія мала філіальні святині в Августендорфі (нині - Банилів-Підгірний) до його виокремлення у 1904-1911 роках в самостійну парафію, Верхніх Петрівцях, Чудині (нині - Чудей) та навіть до 1864 року у Сторожинці. Були також каплиці на хуторах Дунавець та Лаврен(к)а, які нині є частиною Банилова-Підгірного.

За радянської влади храм не закрили, протягом 1970-1989 років сюди доїжджав о. Франциск Краєвський із Чернівців, а ключі від костелу зберіга Рудольф Дроздек. У 1990 році святиню відремонтували. 1995 року було викуплено колишній парафіяльний будинок, в якому раніше містилось поштове відділення, а в 1996 році його частвово відремонтували. На жаль, пожежа у січні 2000 року залишила від цього будинку лише чотири стіни.

Парафію у Старій Красношорі від 1991 року обслуговували місіонери-вікентійці (згромадження Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля) із парафії св. Анни у Сторожинці, нині тут служать дієцезіальні священники.