|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
32200 Деражня
Деражня вперше документально згадується 1431 року, є також згадки у 1469 і 1485 роках. Магдебурзьке право отримала 1614 року. Містечко було центром волості. 1893 року у ньому проживало 2448 мешканців, 1905 року - 4499, нині - менше 10 тисяч осіб. 1924 року стала селищем міського типу, а 1987 року - містом. Була райцентром, проте 2020 року увійшла до Хмельницького району.
Перший (дерев'яний) костел у Деражні постав після 1664 року, коли відібране в гетьмана Івана Виговського місто перейшло в королівську власність. Його будівництво профінансував королівський староста, проте парафія не отримала матеріального забезпечення. Її духовенство існувало за рахунок пенсії та натуральних продуктів, що надавали деражнянські старости. Під час турецької окупації храм знищили.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: березень, 18 | |
| 1907 | - освятили новозбудований костел у Семенові на Тернопільщині; |
| 1989 | - повернений та впорядкований храм св. Йосифа у Тщенці на Львівщині освятив майбутній єпископ о. Рафал Керницький; - освячено повернений костел св. Йосифа в Полупанівці на Тернопільщині; |
| 2006 | - єпископ Станіслав Падевський освятив наріжний камінь костелу св. Йосифа у Кременчуці на Полтавщині; |
| 2018 | - каплицю Матері Божої Ченстоховської в Горіхові на Житомирщині освятив о. Віктор Маковський; |
| Наступна дата: березень, 19 | |
| 1899 | - отримав єпископські свячення з рук Перемишльського єпископа-ординарія Лукаша Солецького о. Йосиф Пельчар, майбутній святий та ординарій Перемишльський; |
| 1999 | - костел св. Миколая, єп. мч. у Чернівцях на Вінничині реконсекрували єпископи Ян Ольшанський та Едвард Бялогловський з Польщі; |
| 2009 | - ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Станіслав Падевський зрікся з уряду, єпископ-коад’ютор Мар’ян Бучек призначений ординарієм дієцезії; |
| 2011 | - єпископ Станіслав Широкорадюк і єпископ Ян Собіло у Бердянську на Запоріжжі освятили встановлений у костелі Різдва Пресвятої Діви Марії реконструйований орган; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив всю першу частину церковного комплексу у Харкові; |
| 2016 | - архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископа Мар'яна Бучека освятив у Солонці під Львовом земельну ділянку,
хрест та вмурував наріжний камінь костелу св. Бенедикта; - костел св. Йосифа у Чечельнику на Вінничині отримав мощі св. бр. Альберта; |
| 2021 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив у Солонці під Львовом новозбудовані монастир св. Йосифа та костел св. Бенедикта; |
Наступний (з дубового дерева) костел у Деражні збудували, ймовірно, 1736 року коштом тодішнього місцевого власника Антонія Бенедикта Любомирського. Тоді ж було також повторно засновано парафію. За іншою інформацією, це сталось 1726 чи навіть 1717 року, проте це суперечить не тільки даним схематизмів, але й здоровому глузду, бо Антоній Любомирський народився 1718 року. 1773 року згадується невелика парафіяльна маєтність на передмісті Деражні. На прикостельному цвинтарі була дерев'яна дзвіниця з трьома дзвонами, а храм мав п'ять дерев'яних вівтарів - головний з образами св. Анни та св. Станіслава і дерев’яними скульптурками свв. Апп. Петра і Павла, а також бічні з іконами св. Антонія, Христа Спасителя, Пресвятої Трійці і св. Олени.
Але наприкінці 20-х років XIXст костел у Деражні попри здійснений 1822 року ремонт настільки занепав, що віряни почали збирати кошти та нагромаджувати будівельні матеріали для спорудження нової і вже мурованої святині. Хоча її будівництво схематизми та інші джерела датують 1840 роком, проте, швидше за все, тоді лише його розпочали, оскільки матеріали парафіяльної візитації 1844 року мурований храм навіть не згадують, проте детально описують ще існуючий дерев'яний костел. Його розібрали лише після того, коли повністю збудвали муровану святиню - наприкінці 40-х років (чи навіть на початку 50-х).
Отже, мурований костел у Деражні постав протягом 40-х років ХІХст. коштом парафіян та місцевого власника Станіслава Раціборовського. Храм отримав сім вівтарів. Головний містив ікону св. Анни і скульптурки святих Петра, Павла і Станіслава, а бічні - образи Христа Спасителя, св. Антонія, Божої Матері зі Спасителем, Пресвятої Трійці і Матері Божої зі св. Миколаєм. Були також орган та дерев'яна дзвіниця. Наприкінці 50-х років парафія нараховувала понад дві з половиною тисячі вірян у містечку та ще понад двох десятках навколишніх сіл. У 60-х - 70-х роках настоятелем тут служив о. Ігнатій Пруський, а чисельність вірних збільшилась на тисячу осіб. У 80-х - 90-х роках парафію адміністрував о. Станіслав Яніцький, на початку ХХст. - о. Олександр Вєрцинский, якого 1906 року і аж до, принаймні, 1914 року замінив о. Владислав Міхалковський. Кількість вірян перед І світовою війною перевищила чотири з половиною тисяч.
У 1930 році більшовики заарештували дережнянського настоятеля о. Станіслава Ганського, а пізніше зачинили і повністю знищили місцевий костел (елементи храмового підземелля залишились на теренах колишньої пожежної частини). Богослужіння перенесли до цвинтарної каплиці, де воно з перервами під час закриття святині радянською владою відбувалось аж до будівництва наступного костелу св. Анни.
Головна сторінка