|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
32200 Деражня
Деражня вперше документально згадується 1431 року, є також згадки у 1469 і 1485 роках. Магдебурзьке право отримала 1614 року. Містечко було центром волості. 1893 року у ньому проживало 2448 мешканців, 1905 року - 4499, нині - менше 10 тисяч осіб. 1924 року стала селищем міського типу, а 1987 року - містом. Була райцентром, проте 2020 року увійшла до Хмельницького району.
Перший (дерев'яний) костел у Деражні постав після 1664 року, коли відібране в гетьмана Івана Виговського місто перейшло в королівську власність. Його будівництво профінансував королівський староста, проте парафія не отримала матеріального забезпечення. Її духовенство існувало за рахунок пенсії та натуральних продуктів, що надавали деражнянські старости. Під час турецької окупації храм знищили.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: wrzesień, 14 | |
| 1745 | - заклали наріжний камінь капуцинських костелу Матері Божої Ангельської та монастиря у Вінниці; |
| 1764 | - у Римі рукоположений в священники майбутній єпископ-помічник Луцько-Житомирський Ян Підгороденський; |
| 1776 | - помер єпископ-помічник Львівський Самуїл Гловінський; |
| 1825 | - єпископ Франциск Мацкевич освятив храм св.Яна Непомуцького в Куні на Вінничині; |
| 1897 | - освячено наріжний камінь костелу (каплиці) сс.-шариток в Чорткові на Тернопільщині; |
| 1918 | - призначено титулярним єпископом Телміським та єпископом-помічником Львівським о. Болеслава Твардовського; |
| 1906 | - освячено новозбудований костел св. Йосифа у Гнівані на Хмельниччині; |
| 1924 | - архієпископ Болеслав Твардовський освятив наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі на Тернопільщині; |
| 1930 | - освячено філіальний новозбудований костел у Кремидові на Івано-Франківщині; |
| 1988 | - храм під титулом св. Анни у Хмельницькому консекрував єпископ Нюкш з Риги; |
| 1990 | - освячено повернений костел Воздвиження Святого Хреста у Городку на Львівщині; |
| 1991 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив повернений храм свв. Миколая та Анни у Рогатині на Івано-Франківщині; |
| 1992 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив повернений костел св. Миколая у Коропці на Тернопільщині; |
| 1997 | - в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам‘янці-Бузькій на Львівщині копію чудотворного образу Розіп'ятого Ісуса із
колишнього костелу Святого Хреста у Новому Милятині коронував архієпископ Мар'ян Яворський; - освячено відремонтований після повернення костел св. Йосифа у Гнівані на Хмельниччині; |
| 1998 | - єпископ Луцький Маркіян Трофим’як урочисто освятив під титулом Воздвиження Всечесного Хреста новозбудований костел у Торчині на Волині; |
| 1999 | - при храмі Воздвиження Всечесного Хреста у Торчині на Волині освячено муровану дзвіницю із трьома дзвонами, які благословив Святіший Отець Йоана Павло ІІ під час паломництва до Замостя (Польща); |
| 2005 | - відремонтований костел Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях на Львівщині проголосили санктуарієм Святого Хреста; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький подарував костелу св. Флоріана у Шаргороді на Вінничині реліквії св. Йоана Павла ІІ; |
| 2020 | - у Берездівцях на Львівщині архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив мощі св. Йоана Павла до костелу Воздвиження Святого Хреста; |
| Następna data: wrzesień, 15 | |
| 1933 | - призначено Львівським єпископом-помічником о. Євгенія Базяка; |
| 2007 | - кардинал Мар'ян Яворський консекрував новоспоруджений костел св. Йосифа Ремісника у Шегинях на Львівщині; |
| 2012 | - архієпископ Петро Мальчук ввів реліквії бл. Папи Йоана Павла ІІ до костелу Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині; |
| 2021 | - костел св. Йосифа у Миколаєві проголошено санктуарієм св. Йосифа; |
Наступний (з дубового дерева) костел у Деражні збудували, ймовірно, 1736 року коштом тодішнього місцевого власника Антонія Бенедикта Любомирського. Тоді ж було також повторно засновано парафію. За іншою інформацією, це сталось 1726 чи навіть 1717 року, проте це суперечить не тільки даним схематизмів, але й здоровому глузду, бо Антоній Любомирський народився 1718 року. 1773 року згадується невелика парафіяльна маєтність на передмісті Деражні. На прикостельному цвинтарі була дерев'яна дзвіниця з трьома дзвонами, а храм мав п'ять дерев'яних вівтарів - головний з образами св. Анни та св. Станіслава і дерев’яними скульптурками свв. Апп. Петра і Павла, а також бічні з іконами св. Антонія, Христа Спасителя, Пресвятої Трійці і св. Олени.
Але наприкінці 20-х років XIXст костел у Деражні попри здійснений 1822 року ремонт настільки занепав, що віряни почали збирати кошти та нагромаджувати будівельні матеріали для спорудження нової і вже мурованої святині. Хоча її будівництво схематизми та інші джерела датують 1840 роком, проте, швидше за все, тоді лише його розпочали, оскільки матеріали парафіяльної візитації 1844 року мурований храм навіть не згадують, проте детально описують ще існуючий дерев'яний костел. Його розібрали лише після того, коли повністю збудвали муровану святиню - наприкінці 40-х років (чи навіть на початку 50-х).
Отже, мурований костел у Деражні постав протягом 40-х років ХІХст. коштом парафіян та місцевого власника Станіслава Раціборовського. Храм отримав сім вівтарів. Головний містив ікону св. Анни і скульптурки святих Петра, Павла і Станіслава, а бічні - образи Христа Спасителя, св. Антонія, Божої Матері зі Спасителем, Пресвятої Трійці і Матері Божої зі св. Миколаєм. Були також орган та дерев'яна дзвіниця. Наприкінці 50-х років парафія нараховувала понад дві з половиною тисячі вірян у містечку та ще понад двох десятках навколишніх сіл. У 60-х - 70-х роках настоятелем тут служив о. Ігнатій Пруський, а чисельність вірних збільшилась на тисячу осіб. У 80-х - 90-х роках парафію адміністрував о. Станіслав Яніцький, на початку ХХст. - о. Олександр Вєрцинский, якого 1906 року і аж до, принаймні, 1914 року замінив о. Владислав Міхалковський. Кількість вірян перед І світовою війною перевищила чотири з половиною тисяч.
У 1930 році більшовики заарештували дережнянського настоятеля о. Станіслава Ганського, а пізніше зачинили і повністю знищили місцевий костел (елементи храмового підземелля залишились на теренах колишньої пожежної частини). Богослужіння перенесли до цвинтарної каплиці, де воно з перервами під час закриття святині радянською владою відбувалось аж до будівництва наступного костелу св. Анни.
Strona główna