 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
32013 Куманів, Андріївка
Куманів відомий в документах від 9 квітня 1434 року, згадується також у 1469 році. 10 березня 1539 року отримав магдебурзьке право, проте до XVIIст. лише інколи вважався містечком, а пізніше став тільки селом. Наприкінці ХІХст. тут проживало до тисячі мешканців, нині ж - понад півтисячі. Андріївка раніше була частиною Куманова, нині має понад півсотні осіб. Села входили до Городоцького району, а від 2020 року - до Хмельницького.
Дерев'яний костел у Куманові існував ще до турецької окупації 1672 року (ймовірно, навіть до середини цього століття, оскільки пізніше містечко постійно спустошувалось нападниками), а відбудували святиню (знову з дерева) 1717 року коштом парафіян та завдяки зусиллям о. Вєчорковського.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: лютий, 18 | |
| 1703 | - народився майбутній єпископ Самуїл Гловінський (ймовірно, на теренах нинішньої Івано-Франківщини); |
| 1761 | - єпископ Антоній Воллович консекрував новозбудований храм Матері Божої Ангельської у Вінниці; |
| 1864 | - у Львові народився майбутній архієпископ-митрополит Львівський Болеслав Твардовський; |
| 2020 | - Папа Франциск прийняв зречення єпископа Броніслава Бернацького з уряду ординарія Одесько-Сімферопольського та призначив новим ординарієм єпископа-коад'ютора Станіслава Широкорадюка; |
| Наступна дата: лютий, 20 | |
| 1701 | - інгрес до Львівської архікатедри архієпископа-митрополита Львівського Константія Зелінського; |
В тій частині тодішнього Куманова, яка нині є Андріївкою, на місці колишнього дерев'яного храму коштом місцевого власника Франциска Стадницького було збудовано новий (і вже мурований) костел 1745 року. Принаймні, саме ця дата спорудження вказана у всіх схематизмах, хоча в інших джерелах зустрічається також 1750 рік (можливо, тоді відбулось його освячення). Святиня мала три вівтарі (головний із образами Преображення Господнього і Матері Божої та два бічні, присвячені св. Миколаю і св. Антонію Падуанському), орган та інше значне спорядження, її стіни та склепіння оздоблювали розписи. Прямокутна костельна територія огороджувалась мурованим парканом з двома брамами (в'їздною і цвинтарною), в кожному із чотирьох кутів терену знаходились каплички. На розташованому поруч кладовищі теж була каплиця розміром 4.2 метра на 2.8 метра.
Парафія в Куманові мала муровані двоповерховий парафільний будинок та одноповерховий вікарний, а також одноповерховий дерев'яний шпиталь. Наприкінці ХІХ - початку ХХ століть відбулась часткова реконструкція храму. Тоді він, зокрема, отримав п'ять вівтарів, присвячення яких не відоме, а також, можливо, позбувся вежі, що згадувалась раніше (звичайно, якщо це не сталось у радянські часи). Принаймні, наприкінці 80-х та у 90-х роках ХІХст. парафію адміністрував о. Лаврентій Деренговський, в першому десятилітті ХХст. - о. Йосиф Садовський, а перед І світовою війною, коли чисельність вірян перевищила три тисячі осіб, - о. Казимир Пєткевич. Від 1907 року в схематизмах згадується філіальний костел у Кузьмині.
Перед більшовицьким переворотом о. Пєткевич виїхав із Куманова до Польщі, іншого душпастиря за радянської влади парафіянин вивіз до Польщі (таємно, за що пізніше поплатився життям). Зачинений храм використовували як зерносховище. Повернули у дуже знищеному стані 1990 року. Святиню було відреставровано завдяки о. Владиславу Ванагсу. 24 червня 1991 року костел освятив єпископ Ян Ольшанський MIC. Куманів обслуговують отці-пауліни (орден Братів св. Павла Першого Пустинника) з парафії Пресвятої Діви Марії Матері Церкви у Сатанові.
