КУНІВ. Костел Успіння (Внебовзяття) Пресвятої Діви Марії та св. Михайла Архістратига (1832). Хмельницька обл., Шепетівський р-н

330310 Кунів,
вул. Замкова

Село Кунів вважається заснованим 1462 року, хоча перша писемна згадка датується 1446 роком. Проживає тут понад півтисячі мешканців.

У 1722 році у Куневі було утворено парафію, а 1727 року збудовано дерев'яний костел коштом Д. Шульборського. У 1832 році у селі спорудили сучасний мурований храм Успіння Пресвятої Діви Марії та св. Михаїла Архістратига за кошти парафіян. 1930 року святиню закрили, а з часом її передали православним. 20 листопада 1991 року було зареєстовано парафіяльну спільноту; згодом повернули зруйнований костел. Нині продовжується ремонт храму, розпочатий ще 1991 року. У 2000-2001 роках відбудовано дзвінницю. У 2006 році пофарбовано костел всередині і ззовні та встановлено нові вікна у ризниці.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 18
1703 - народився майбутній єпископ Самуїл Гловінський (ймовірно, на теренах нинішньої Івано-Франківщини);
1761 - єпископ Антоній Воллович консекрував новозбудований храм Матері Божої Ангельської у Вінниці;
1864 - у Львові народився майбутній архієпископ-митрополит Львівський Болеслав Твардовський;
2020 - Папа Франциск прийняв зречення єпископа Броніслава Бернацького з уряду ординарія Одесько-Сімферопольського та призначив новим ординарієм єпископа-коад'ютора Станіслава Широкорадюка;
Наступна дата: лютий, 20
1701 - інгрес до Львівської архікатедри архієпископа-митрополита Львівського Константія Зелінського;

Кунів з 1992 року обслуговують дієцезіальні священники парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Острозі сусідньої Рівненської області (Луцька дієцезія).


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.