КРАСИЛІВ. Костел Серця Ісуса / св. Анни (1767 - 182?). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

31000 Красилів,
вул. Центральна, 46,
+380 (3855) 236-83, 217-40, 425-17, 425-18,
www: serceisusa.net.ua,
f.b.: 1927564924193977

Залишки давньоукраїнського городища у Красилові датують X-XII століттями, а перша письмова згадка - 1444 роком, хоча у джерелах зустрічається також 1437 рік. На початку XVIст. став центром Кузьминської волості, 1517 року - містом з обмеженим магдебурзьким правом, у 60-х роках - волосним центром. 1873 року тут проживало 2416 мешканців, через 20 років - 8806, нині - майже 19 тисяч осіб. 1923 року Красилів став райцентром, а 1930 року - селищем міського типу. У 1932-1935рр. був позбавлений статусу районного центру, який тоді перенесли до Антонін. З 1964 року є містом районного підпорядкування. Від 2020 року входить до Хмельницького району.

Римо-католики містечка належали до парафії св. Варфоломія у Кульчинах. За інформацією схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії 1920, 1921, 1923 і 1925 років, костел у Красилові постав ще 1767 року як філіальна каплиця, споруджена коштом місцевого власника Франциска Сапєги, яка у другому десятиріччі наступного століття була перебудована на сучасний костел завдяки його сину, Миколі Сапєзі.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: жовтень, 07
1742 - у Варшаві висвячений на єпископа своїм старшим братом ординарієм Плоцьким Антонієм Дембовським призначений Кам'янець-Подільським єпископом-ординарієм о. Миколай Дембовський, майбутній Львівський архієпископ-номінант;
1765 - дерев'яний храм у Рижищеві на Київщині освятив під титулом св. Станіслава київський декан та настоятель парафії у Фастові о. Мартин Рибінський;
1826 - новозбудований та оснащений костел св. Анни у Барі на Вінничині консекрував Францішек Мацкевич;
1928 - о. Франциск Лісовський, призначений єпископом-помічником Львівським, рукоположений в єпископи у Львівській катедрі архієпископом Болеславом Твардовським;
1931 - освячено наріжний камінь костелу Матері Божої Остробрамської у Львові;
1934 - урочисто освячено новозбудований костел Матері Божої Остробрамської у Львові;
1955 - у Вероні (Італія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті;
1995 - костел Матері Божої Фатімської у Крисовичах на Львівщині консекрував архієпископ Мар'ян Яворський;
- храм св. Олександра у Києві консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк;
1997 - єпископ Антал Майнек призначений Апостольським адміністратором Закарпаття;
1999 - єпископ Леон Дубравський заклав освячений Папою Йоаном Павлом ІІ наріжний камінь під будівництво храму Бога Отця Милосердного у Запоріжжі;
2003 - єпископ Станіслав Падевський освятив розарій з каменю, встановлений навколо храму Бога Отця Милосердного у Запоріжжі;
2011 - співкатедру Бога Отця Милосердного у Запоріжжі проголошено санктуарієм Бога Отця Милосердного;
2013 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив відремонтований парафіяльний будинок при костелі св. Лаврентія у Жовкві на Львівщині;
2014 - єпископ Леон Малий освятив встановлену у головному вівтарі костелу св. Станіслава єп. мч. у Буську на Львівщині копію чудотворної ікони Буської Божої Матері;
- архієпископ Петро Мальчук в каплиці св. Гіацинта Одровонжа у Києві освятив копію ікони Матері Божої Жовківської (Святого Розарію), подаровану з Варшави;
2017 - архієпископ Мечислав Мокшицький ввів до костелу Пресвятої Діви Марії Матері Церкви у Києві на Перова мощі свв. Папи Йоана Павла ІІ та с. Фаустини Ковальської;
2018 - єпископ Леон Дубравський освятив капличку із скульптурою Матері Божої в огорожі костелу св. Адальберта (Войтеха) у Гвардійському на Хмельниччині;
- освячено Тау-хрест із скульптурою св. Франциска на території костелу Доброго Пастиря у Ключарках на Закарпатті;
2019 - єпископ Антал Майнек освятив встановлений у костелі Різдва Пресвятої Діви Марії у Сторожниці на Закарпатті старий орган;
- єпископ Станіслав Широкорадюк в парафії Матері Божої Фатімської у Конотопі на Сумщині освятив монастир францисканців;
2023 - єпископ Петро Лучок призначений ординарієм Мукачівської дієцезії;
Наступна дата: жовтень, 08
1658 - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Комарні на Львівщині консекрував архієпископ Ян Тарновський;
1743 - єпископ Вацлав Сераковський консекрував костел св. Катерини Олександрійської у Воютичах на Львівщині;
1752 - храм св. Ап. Матвія у Крукеничах на Львівщині консекрував єпископ А. Пруський;
1753 - храм св. Катерини Олександрійської у Мишлятичах на Львівщині після часткового ремонту консекрував єпископ Вацлав Сераковський;
1775 - єпископська консекрація у Варшаві єпископом Познаньським Анджеєм Млодзєйовським о. Каспера Цецішовського, призначеного єпископом-коад'ютором Київським;
1784 - єпископ-коад'ютор Київський Каспер Цецішовський прийняв урядування Київською дієцезією, яка згодом стала називатись Луцько-Житомирською;
1789 - єпископ Адам Красинський консекрував костел Пресвятої Трійці у Кам'янці-Подільському на Хмельниччині;
1922 - костел св. Миколая у Бібрці на Львівщині консекрував єпископ Болеслав Твардовський;
2005 - новоспоруджений та оснащений храм св. Ап. Фоми i Святої Родини у Томашгороді на Рівненщині консекрував єпископ Маркіян Трофим'як;
- Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович освятив дзвони костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі;
2011 - єпископ Леон Дубравський урочисто освятив новоспоруджений костел Воздвиження Хреста Господнього у Крижополі на Вінничині;
- єпископ Леон Дубравський освятив фундамент та хрест на вежу храму св. Катерини Олександрійської, cвв. Апп. Петра і Павла у Вапнярці на Вінничині;
2017 - єпископ Віталій Скомаровський в костелі Пресвятої Трійці у Затурцях на Волині освятив пам’ятну дошку депутату Сергію Мартиняку, коштом якого проведено зовнішній ремонтн храму;
2021 - єпископ Броніслав Бернацький та архієпископ Мечислав Мокшицький консекрували костел св. Миколая (санктуарій Матері Божої Салетинської) у Лановичах на Львівщині;

Повністю завершив спорудження храму у Красилові, його оздоблення та оснащення черговий власник містечка Костянтин Чорба, зять Миколи Сапєги. 1860 року костел консекрував єпископ Луцько-Житомирський Каспер Боровський. Принаймні, у 1876 році Красилів як філію обслуговував кульчинський вікарій о. Томаш Лещинський, якого наступного року замінив о. Фортунат Загурський. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть коштом тодішнього власника Красилова Емерика Маньковського храм реставрували за участю варшавського архітектора Стефана Шиллера. У 1905-1910 роках святинею опікувався вікарій о. Антоній Линевич.

У 1917 році у Красилові постала самостійна парафія св. Анни, що мала близько трьох тисяч вірян, дерев'яну філіальну каплицю у Яворівцях та, принаймні, від 1920 року обслуговувалась адміністратором о. Казимиром Мазуром. 15 серпня 1921 року його розстріляли більшовики перед святинею (був похований на костельній території). У 1923-1925рр. згадується наступний красилівський адміністратор о. Адольф Петкевич. Храм функціонував ще на початку 30-х років, проте пізніші радянська влада його зачинила та спочатку використовувала як складське приміщення, а потім - в якості клубу. Під час німецької окупації костел запрацював як культова споруда, проте пізніше знову став складом, а в 60-х роках після перебудови вже використовувався як дім піонерів.

З 1989 року віряни домагались повернення святині у Красилові, а Меси відправлялись у приватних будинках та на сходах колишнього храму. 17 лютого 1990 року майбутній єпископ о. Ян Ольшанський освятив нарешті повернений костел під новим титулом Серця Ісуса. У жовтні цього ж року розпочали реконструкцію святині. Збудовано також реколекційний будинок та проведено благоустрій прилеглої території.

Парафію з 1990 року обслуговують францисканці-капуцини (орден Братів Менших Капуцинів), працюють черниці згромадження Служебниць Пресвятої Діви Марії Непорочного Зачаття.


Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.