|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
31032 Терешки
Село Терешки вперше згадується у документах 1583 року, коли його знищили татари. Відоме тим, що 1788 року його відвідав король Станіслав Понятовський. У 1886р. тут проживало 781 мешканців, 1897 року - 860, 1906 року - 971, нині - менше чотирьох сотен осіб. До 2020 року село входило до Красилівського району
Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Базалії та мали свою невелику дерев'яну каплицю св. Архангела Михаїла середини XVIII століття, якою також послуговувались вірні із сусідніх сіл. Справа в тому, що ще у другій половині XVIII століття Терешки стали філією базалійської парафії, яку відтоді обслуговували окремі душпастирі-філіалісти, що тут і проживали. І, фактично, у всіх схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії Терешки подаються як філія парафії у Базалії.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: лютий, 13 | |
| На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів | |
| Наступна дата: лютий, 14 | |
| 2020 | - у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о. Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація; |
У 1907 році завдяки зусиллям та коштам місцевих власників (подружжя Владислава і Казимири Грохольських) в Терешках недалеко від старої каплиці розпочали будівництво неоготичного мурованого костелу, яке завершили 1911 року. Храм, споруджений за проектом архітектора Броніслава Кохановського із Люблина, мав три дубові вівтарі, виготовлені майстрами з Романова за кресленнями Мечислава Волановського із Любліна - головний із образом св. Казимира пензля відомого художника Петра Стахевича та бічні із шанованим образом Розіп'ятого Господа Ісуса, перенесеним із старої каплиці, та іконою Матері Божої Ченстоховської, а також орган, привезений з Італії. Вітражі в пресбітерії були присвячені св. Михаїлу Архангелу та св. Владиславу з Гєльньова та виконані фірмою Бялковських із Варшави. Крипта храму містила білий мармуровий вівтар та два великі саркофаги з чорного волинського лабрадора.
Весною 1911 року новозбудований костел у Терешках консекрував під титулом св. Казимира (патрона померлої ще 7 січня 1908 року Казимири) єпископ-помічник Луцько-Житомирський Лонгін Жарновецький. Вважається, що після цього у селі заснували самостійну парафію, до якої увійшли сусідні села, які раніше належали парафії в Базалії, проте схематизми, принаймні, до 1925 року і далі подають Терешки як філію базалійської парафії, не вказуючи її чисельність. Перед І світовою війною тут служив о. Каетан Яворович, у 1920-1923 роках - о. Євгеній Перкович, а 1925 року терешківських парафіян обслуговував о. Йосиф Мьодушевський - адміністратор парафії св. Варфоломія у Кульчинах.
Радянська влада храм у Терешках зачинила у другій половині 20-х роках чи на початку 30-х років, традиційно облаштувавши у ньому зерносховище. Ймовірно, що під час ІІ світової війни і деякий час після неї колишній костел використовувався православними в якості церкви. Після падіння комуністичного режиму колишню римсько-католицьку святиню отримала православна громада, яка 25 червня 2005 року освятили її як свою церкву. Нині це храм Різдва Богородиці, що досі належить православним Московського патріархату. 27 травня 2014 року через влучання блискавки згоріли купол та дах споруди. Пошкодження почали відновлюти, проте не схоже, що ремонтні роботи завершені і святиня є чинною.
Зареєстрована 2011 року релігійна громада (парафія святого Казимира) в Терешках належить до парафії Пресвятого Серця Ісуса у Красилові і своєї святині не має.
Головна сторінка