|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
31530 Меджибіж
місто Межибоже між річками Буг та Бужок вперше згадується у 1146-1148рр. в Іпатіївському літописі, в середині ХІІІст. було знищене татаро-монголами. Наступні згадки починаються із 1331 року. 1593 року отримало маґдебурзьке право. У 80-х - 90-х роках ХІХст. у містечку проживало понад п'ять тисяч мешканців, 1905 року - 8125, нині - майже 1300. Від 1924 року є селищем (міського типу), яке до 2020 року входило до Летичівського району.
Перший (дерев'яний) костел у Меджибожі та місцева парафія постали в середині 80-х років XV століття, а наступний збудовано на початку XVI століття. Проте внаслідок його поганого технічного стану 1586 року богослужіння перенесли до замкової каплиці св. Станіслава, а дерев'яний храм розібрали.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: luty, 12 | |
| 2012 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Снятині на Івано-Франківщині відкрив та освятив Благодійний центр бл. с. Марти Вєцкої; |
| Następna data: luty, 14 | |
| 2020 | - у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о. Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація; |
У 1600 році в Меджибожі коштом місцевого власника Адама Єроніма Сенявського розпочали спорудження мурованого костелу в готичному стилі, яке завершили 1632 року. Саме тоді богослужіння із замкової каплиці перенесли до освяченого єпископом Адамом Новодворським новозбудованого храму (хоча джерела натякають на освячення того ж, 1632 року, проте малоймовірно, що єпископ Новодворський, який від 1627 року вже не був Кам'янецьким ординарієм, а встиг транзитом через Перемишльську кафедру опинитись на Познанській, став би це робити замість тодішнього єпископа Кам'янецького Павла Пясецького). Ймовірно, що овячення відбулось раніше. Під час війни із Туреччиною меджибізький костел був майже повністю знищений.
Муровану святиню у Меджибожі відновили 1741 року коштом чергових місцевих власників Чарторийських та під наглядом коменданта замку і архітектора Жана Батиста Дессье (тоді до її архітектурного стилю додались барокові елементи). 25 червня цього ж року її консекрував під титулом Пресвятої Трійці єпископ Кам'янецький Вацлав Сераковський. Головний вівтар костелу містив образ художника італійського походження Марчелло Баччареллі, на якому було зображено Пресвяту Трійцю із покровителями Сенявських і Чарторийських - святими Єронімом, Миколаєм, Рафаїлом і Адамом. У 1812 році завдяки Адаму Чарторийському при храмі збудували муровану дзвіницю.
Наприкінці 50-х років ХІХст. меджибізька парафія налічувала понад півтори тисячі вірян, а в 70-х - 90-х роках адмініструвалась о. Фортунатом Пасютевичем, мала каплиці в Гречинцях і на місцевому кладовищі та охоплювала приблизно ті ж півтори тисячі вірних у містечку та чотирьох десятках навколишніх населених пунктах. У ХІХст. в парафії почергово служило п'ятеро адміністраторів, останнім з яких 1914 року був о. Еразм Чачковський, а кількість вірян зросла до 1740 осіб.
У 1929 році костел у Меджибожі радянська влада зачинила. Під час ІІсв. війни храм та дзвіниця зазнали пошкоджень. Дзвіницю пізніше розібрали повністю, а костел 1962 року підірвали та розібрали на каміння частково. І нині він перебуває у стані глибокої руїни.
Місцеві римо-католики послуговуються каплицею, облаштованою в одній із кімнат розташованого неподалік від руїн костелу колишнього парафіяльного будинку. Їх обслуговують дієцезіальні священники з парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Летичеві.
Strona główna