ЗАМІХІВ. Костел св. Йоана Непомуки (1808 - 1820). Хмельницька обл., Кам‘янець-Подільський р-н

32630 Заміхів

Виникнення поселення Заміхів пов'язують із XVI - XVII століттями, наприкінці XVIII століття воно вважається містечком. Нині Заміхів є невеликим селом з чисельністю мешканців лише трохи більшою ніж півтисячі.

Перший (дерев'яний) костел у Заміхові спорудили 1749 року коштом родини Гуменицьких. У 1808-1820 роках цей храм замінила сучасна мурована святиня, збудована на кошти о. Францішка Вавського. Її освятив 1841 року єпископ Францішек Мацкевич. У 1844-1850 роках костел був увінчаний кам'яною скульптурою. За радянської влади 1932 року храм закрили, а відновив він свою діяльність у 1989 році, був реставрований завдяки зусиллям майбутнього єпископа о. Броніслава Бернацького, котрий працював тоді настоятелем парафії св. Анни у Барі на Вінничині.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 18
1703 - народився майбутній єпископ Самуїл Гловінський (ймовірно, на теренах нинішньої Івано-Франківщини);
1761 - єпископ Антоній Воллович консекрував новозбудований храм Матері Божої Ангельської у Вінниці;
1864 - у Львові народився майбутній архієпископ-митрополит Львівський Болеслав Твардовський;
2020 - Папа Франциск прийняв зречення єпископа Броніслава Бернацького з уряду ординарія Одесько-Сімферопольського та призначив новим ординарієм єпископа-коад'ютора Станіслава Широкорадюка;
Наступна дата: лютий, 20
1701 - інгрес до Львівської архікатедри архієпископа-митрополита Львівського Константія Зелінського;

Храм консекрований єпископом Яном Ольшанським MIC. Заміхів обслуговують отці-вербісти (згромадження Слова Божого) з парафії Усіх Святих у Струзі.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.