|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
30423 Городище
Dawnioruskie horodyszcze, które się tu znajduje niektórzy badacze uważają za Izasław, inni - twierdzą pod Izasławem. Zbudowano go w XIIw. i należało do księcia Trembowlańskiego księstwa, potem odeszło do Bołochiwskiego księstwa i pełniło funkcje obronne na jego północnych rubieżach. W 1241 roku Mongołowie zrujnowali horodyszcze. Według legendy wieś założyli w XIV wieku ludzie, którzy przeżyli najście Mongołów, nieopodal zrujnowanego horodyszcza – o jeden kilometr dalej. Po raz pierwszy w dokumentach Horodyszcze jest wspomniane jako własność księcia Eliasza Konstantego Ostrogskiego (akta z dnia 31.01.1534r.). Нині є селом з населенням близько двох тисяч мешканців.
W drugiej połowie XVIIw. rodzina Pogroszewskich założyła w Horodyszczu klasztor karmelitów trzewiczkowych, który otrzymał we własność wsie Horodyszcze, Paszki i Resztówka oraz inne koszty. Klasztor był rezydencją prowincjała Ruskiej prowincji zakonu. Współczesny klasztorno-kościelny zespół ufundowano w 1746 roku przez Stanisława i Józefa Lubomirskich. 12 травня 1782 року Луцьким єпископ- помічник Ян Хризостом Качковський освятив новобудову.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: luty, 12 | |
| 2012 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Снятині на Івано-Франківщині відкрив та освятив Благодійний центр бл. с. Марти Вєцкої; |
| Następna data: luty, 14 | |
| 2020 | - у Харківській катедрі Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті висвятив на єпископа о. Павла Гончарука, номінованого єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізьким; відбулась також його інтронізація; |
У костелі знаходився чудотворний образ Городищенської Матері Божої Святого Скапулірія — один з найбільш відомих у Речіпосполитій. У 1832 році костел Пресвятої Діви Марії та монастир були зачинені царською владою: храм став православною церквою Різдва Пресвятої Богородиці, а монастир віддали російським монашкам з Полонного. За радянської влади монастир зачинили та використовували спочатку як санаторій, потім - як госпіталь.
Під час німецької окупації монастир знову запрацював, проте у 60-ті роки його роботу припинили та облаштували там лікарню для психічно хворих. У січні 1995 року монастир відкрили як чоловічий УПЦ Московського патріархату, відновлено також Богородице-Різдвяний собор.
Місцеві римо-католики послуговуються костелом Матері Божої Фатімської, спорудженим ними у 1994-2005 роках.
Strona główna