ZIŃKÓW. Kościół p.w. Trójcy Przenajświętszej (163?). Chmielnicki obw., Chmielnicki r-n

32514 Зіньків,
вул. Троїцька, 27
+380 (3846) 220-09

Перша документальна згадка про Зіньків датується 1404 роком, є згадки у 1431. і 1440рр. (як місто), а 1458 року змінив своє право на магдебурзьке (підтверджено 1522 року). Після 1793 року був повітовим містечком, проте 1803 року його статус понизили до центру волості. 1893 року тут проживало 4842 мешканців, 1905 року - 7054, нині селі має лише півтори тисячі осіб. У 1923-1931рр. Зіньків був райцентром. Входив до Віньковецького району, а 2020 року став частиною Хмельницького.

Перший дерев'яний костел у Зінькові постав коштом його власника Петра Одровонжа 1450 року. Його консекрував єпископ Кам'янецький Павло з Боянчиць під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Миколая. Цей храм відбудовувався заново з дерева після нищень, а у 20-х - 30-х роках XVIIст. коштом місцевих власників Сенявських його замінив мурований костел.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: marzec, 22
2009	- єпископ Маркіян Трофим’як у співслужінні єпископів Станіслава Падевського та Мар'яна Бучека освятив відремонтований орган в катедрі у Харкові;
Następna data: marzec, 23
1860	- єпископ Перемишльський Франциск Вежхлейський отримав призначення на Львівську митрополичу кафедру; - призначений єпископом-ординарієм Кам'янець-Подільським єпископ-помічник Антоній Фіалковський;
1930	- освячено каплицю св. Йосифа у Мукачеві на Закарпатті;
2014	- архієпископ Мечислав Мокшицький урочисто впровадив до каплиці Всіх Святих костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі мощі свв. Йосифа Більчевського і Зигмунта Гораздовського, а також бл. Якова Стрепи;

Втім, і цей костел у Зінькові зазнав руйнувань як в середині XVII століття, так і потім (частину його оснащення вдалось зберегти в Кам'янецькій катедрі). У 1708 році храм було відбудовано за кошти чергового місцевого власника Адама Миколи Сенявського, який також оселив при святині оо.-тринітаріїв. Проте після смерті фундатора 1726 року ченці із невідомих причин покинули місто. 1758 року відновлений костел консекрував єпископ-помічник Кам'янецький Адам Война Оранський (ймовірно, вже як Пресвятої Трійці). Проте пізніше храм знову ремонтувався, оскільки 1778 року його реконсекрував єпископ-коад'ютор Київський Каспер Цецішовський.

В перших десятиліттях ХІХст. занепалу зіньківську святиню знову довелось ремонтувати. І відбулось це завдяки зусиллям оо. Антонія Домброського і Лукаша Павловського. На той час костел мав головний вівтар із образом Пресвятої Трійці та дерев'яну дзвіницю на прикостельному цвинтарі. Станом на 1830 рік у власності парафії перебував значний земельний наділ розміром 4145 моргів, а наприкінці 50-х років вона мала майже три тисячі вірян, філіальний мурований храм у селі Грим'ячка, яке колись теж було її власністю, та цвинтарну каплицю у містечку. Цікаво, що схематизми Луцько-Житомирської дієцезії ХІХст. вірно подають 1758 рік як дату консекрації храму, проте у ХХст., очевидно, внаслідок помилки освячення датують 1858 роком.

У 70-х - 90-х роках ХІХст. парафію в Зінькові, що налічувала від трьох з половиною до понад 4200 вірних у містечку та десяти навколишніх селах, адміністрував о. Ромуальд Лозицький. Від початку ХХст. до, принаймні, І світової війни понад п'ять з половиною тисяч вірян обслуговував адміністратор о. Леонард Лозинський. 1931 року радянська влада арештувала зіньківського настоятеля о. Яна Лукаша (1937 року був розстріляний на Соловках), а 1934 року перетворила зачинений костел на зерносховище. Під час ІІ світової війни у частково знищеному храмі було відновлено богослужіння, проте 1951 року з причини поганого технічного стану святині її знову закрили. З часом від колишнього костелу залишились лише стіни і то частково.

Руїну колишнього храму в Зінькові повернули римо-католикам 1989 року. Костел частково відновили (ймовірно, завдяки о. Владиславу Ванагсу), 24 серпня 1990 року його освятив майбутній єпископ о. Ян Ольшанський MIC. У грудні 1991 року було зареєстровано місцеву парафію. У 1994-1997 роках, коли настоятелем тут служив о. Станслав Кумега, відбувся грунтовний ремонт святині (на жаль, через недостатність коштів та відсутність необхідних знань її відновили не в первісному вигляді), було споруджено також дзвіницю.