|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
76000 Івано-Франківськ,
вул. М. Мочульського, 1
Засноване Андрієм Потоцьким на теренах відомого із 1437 року села Заболоття поселення Станіславів (на честь св. Станіслава) уперше згадується 8 травня 1662 року, коли воно отримало магдебурзьке право, підтверджене 14 серпня 1663 року. В австрійські часи місто називалось Станіслав, який 1867 року став повітовим центром, а від 1918 року - знову Станіславовом. Був також столицею воєводства. У 1924р. приєднали Княгинин та інші села. Із 1939 року є обласним центром, від 1962р. називається Івано-Франківськом. У 1801 році тут проживало 5402 мешканців, 1857 року - 11682, 1880 року - 18626, 1900 року - близько 30 тисяч, 1910 року - 33328, 1921 року - 52500, 1931 року - 59960, 1939 року - 71218, а нині - понад 238 тисяч осіб.
Вперше у схематизмах Львівської архідієцезії поселення Княгинин-Колонія виділене із села Княгинин, що оточувало тодішній Станіслав, 1899 року. І тоді в Колонії налічувалось шість сотень католиків латинського обряду, які належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. А 1911 року, коли, знову ж таки, вперше у схематизмах згадується місцева дерев'яна каплиця, в якій станіславівські душпастирі звершували богослужіння кожної неділі та на свята, - вже понад 2600 вірних.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: grudzień, 06 | |
| 1890 | - новозбудований костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Лукаш Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до храму св. Миколая в Києві мощі св. Йоана Павла ІІ; |
| Następna data: grudzień, 07 | |
| 1998 | - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького; |
| 2001 | - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті; |
| 2008 | - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині; |
Ще у червні 1905 року у Княгинині-Колонії постав комітет будівництва костелу на чолі із настоятелем станіславської парафії о. Йосифом Пяскевичем. Земельну ділянку для храму придбали по заниженій ціні, а 13 травня 1910 року комітет затвердив проект святині, виготовлений інженером Феліціаном Баяном, який також керував її спорудженням. Будівництво костелу розпочали 1911 року, коли вперше згадується дерев'яна каплиця, яка, швидше за все, була тимчасовою і постала, як мінімум, роком раніше. Ще не повністю викінченим храмом почали користуватись 1913 року. Він вже згадується у схематизмі, складеному на початок 1914 року, замість дерев'яної каплиці, а кількість місцевих римо-католиків тоді майже досягла три з половиною тисячі.
Спорудження костелу у Княгинині-Колонії продовжили у січні 1921 року з ініціативи вікарія о. Йосифа Куммера, який, ймовірно, спочатку опікувався місцевими вірянами та святинею. Коштом владних інституцій було збудовано вежу та оздоблено храм всередині (його розписав станіславівський митець Еміліан Дубрава). 1924 року таким чином завершений костел освятили під титулом св. Йосифа (дерев'яний храм з такою присвятою існував на Тисменецькому передмісті Станіславова у XVIII столітті). У 1924-1926 роках у вже станіславівському Княгинині-Колонії постала самостійна парафія, яка разом із шістьма сусідніми селами налічувала понад чотири тисячі вірних та обслуговувалась аджміністратором о.-салетином Саломоном Шальбеттером.
У середині 30-х років померлого о. Шальбеттера замінив о.-салетин Броніслав Млинарський, завдяки зусиллям якого 1935 року було придбано орган. За адміністратора о.-салетина Тадеуша Птака наприкінці 1939 року завершили спорудження парафіяльного будинку. На початку червня цього року було освячено хрест та земельну ділянку під будівництво костелу у парафіяльному селі Хриплин, розпочати яке завадила ІІ світова війна. О. Птак після арешту 6 січня 1945 року та семимісячного ув'язнення виїхав до Польщі. Туди ж, разом із частиною костельного майна, виїхали у квітні наступного року останнні священники парафії.
Зачинений костел св. Йосифа у Станіславові традиційно використовувався радянською владою в якості складського приміщення та поступово нищився. У 1989 році його спочатку повернули римо-католикам, проте невдовзі віддали громаді Церкви Християн Віри Євангельської (п’ятидесятників), яка вже у грудні цього ж року відправила у ньому перше богоослужіння. Протягом наступних років вони відремонтували колишній римсько-католицький та послуговуються ним досі.
В Івано-Франківську залишились також колишні костели Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, згаданий вище як парафіяльний, єзуїтський Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та св. Алоізія Гонзаги, гімназійний 'Ave Maria' та храм Христа Царя, який нині є парафіяльним.
Strona główna