|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
76000 Івано-Франківськ,
вул. М. Мочульського, 1
Засноване Андрієм Потоцьким на теренах відомого із 1437 року села Заболоття поселення Станіславів (на честь св. Станіслава) уперше згадується 8 травня 1662 року, коли воно отримало магдебурзьке право, підтверджене 14 серпня 1663 року. В австрійські часи місто називалось Станіслав, який 1867 року став повітовим центром, а від 1918 року - знову Станіславовом. Був також столицею воєводства. У 1924р. приєднали Княгинин та інші села. Із 1939 року є обласним центром, від 1962р. називається Івано-Франківськом. У 1801 році тут проживало 5402 мешканців, 1857 року - 11682, 1880 року - 18626, 1900 року - близько 30 тисяч, 1910 року - 33328, 1921 року - 52500, 1931 року - 59960, 1939 року - 71218, а нині - понад 238 тисяч осіб.
Вперше у схематизмах Львівської архідієцезії поселення Княгинин-Колонія виділене із села Княгинин, що оточувало тодішній Станіслав, 1899 року. І тоді в Колонії налічувалось шість сотень католиків латинського обряду, які належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. А 1911 року, коли, знову ж таки, вперше у схематизмах згадується місцева дерев'яна каплиця, в якій станіславівські душпастирі звершували богослужіння кожної неділі та на свята, - вже понад 2600 вірних.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: lipiec, 11 | |
| 1751 | - настоятель парафії у Володимирі о. Загорський (за дозволом єпископа Антонія Волловича) освятив новоспоруджений костел у Чарторийську на Волині під титулом Воздвиження Святого Хреста; |
| 1770 | - єпископ Холмський Фелікс Турський (майбутній ординарій Луцький) консекрував домініканський храм у Володимирі на Волині; |
| 1914 | - розширену святиню Успіння Пресвятої Діви Марії у Трускавці на Львівщині консекрував єпископ Йосиф Пельчар; |
| Następna data: lipiec, 12 | |
| 1774 | - архієпископ Вацлав Сераковський консекрував храм св. Валентина у Наварії на Львівщині; |
| 1910 | - о. Лонгін Жарновецький в петербурзькому костелі св. Катерини отримав єпископську консекрацію з рук єпископа-помічника Могильовського Стефана Денісевича; |
| 1915 | - в Кадіїівці на Донеччині відбулось закладення костелу св. Ігнатія; |
| 1998 | - єпископ Ян Ольшанський освятив новооблаштовану каплицю Доброго Пастиря у Канівці на Хмельниччині; |
| 2015 | - архієпископ Петро Мальчук освятив наріжний камінь костельно-монастирського комплексу оо.-паулінів у Броварах на Київщині; |
| 2017 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Зіслання Святого Духа у Червонограді на Львівщині очолив урочистість внесення до храму копії чудотворної ікони Матері Божої Белзької; |
| 2018 | - єпископ Віталій Кривицький в парафії Божого Милосердя у Житомирі на Мальованці освятив хрест, який буде встановлений на храмі, що споруджується; |
| 2020 | - архієпископ Мечислав Мокшицький очолив першу післявоєнну Месу у костелі Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Богородчанах на Івано-Франківщині; |
Ще у червні 1905 року у Княгинині-Колонії постав комітет будівництва костелу на чолі із настоятелем станіславської парафії о. Йосифом Пяскевичем. Земельну ділянку для храму придбали по заниженій ціні, а 13 травня 1910 року комітет затвердив проект святині, виготовлений інженером Феліціаном Баяном, який також керував її спорудженням. Будівництво костелу розпочали 1911 року, коли вперше згадується дерев'яна каплиця, яка, швидше за все, була тимчасовою і постала, як мінімум, роком раніше. Ще не повністю викінченим храмом почали користуватись 1913 року. Він вже згадується у схематизмі, складеному на початок 1914 року, замість дерев'яної каплиці, а кількість місцевих римо-католиків тоді майже досягла три з половиною тисячі.
Спорудження костелу у Княгинині-Колонії продовжили у січні 1921 року з ініціативи вікарія о. Йосифа Куммера, який, ймовірно, спочатку опікувався місцевими вірянами та святинею. Коштом владних інституцій було збудовано вежу та оздоблено храм всередині (його розписав станіславівський митець Еміліан Дубрава). 1924 року таким чином завершений костел освятили під титулом св. Йосифа (дерев'яний храм з такою присвятою існував на Тисменецькому передмісті Станіславова у XVIII столітті). У 1924-1926 роках у вже станіславівському Княгинині-Колонії постала самостійна парафія, яка разом із шістьма сусідніми селами налічувала понад чотири тисячі вірних та обслуговувалась аджміністратором о.-салетином Саломоном Шальбеттером.
У середині 30-х років померлого о. Шальбеттера замінив о.-салетин Броніслав Млинарський, завдяки зусиллям якого 1935 року було придбано орган. За адміністратора о.-салетина Тадеуша Птака наприкінці 1939 року завершили спорудження парафіяльного будинку. На початку червня цього року було освячено хрест та земельну ділянку під будівництво костелу у парафіяльному селі Хриплин, розпочати яке завадила ІІ світова війна. О. Птак після арешту 6 січня 1945 року та семимісячного ув'язнення виїхав до Польщі. Туди ж, разом із частиною костельного майна, виїхали у квітні наступного року останнні священники парафії.
Зачинений костел св. Йосифа у Станіславові традиційно використовувався радянською владою в якості складського приміщення та поступово нищився. У 1989 році його спочатку повернули римо-католикам, проте невдовзі віддали громаді Церкви Християн Віри Євангельської (п’ятидесятників), яка вже у грудні цього ж року відправила у ньому перше богоослужіння. Протягом наступних років вони відремонтували колишній римсько-католицький та послуговуються ним досі.
В Івано-Франківську залишились також колишні костели Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, згаданий вище як парафіяльний, єзуїтський Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та св. Алоізія Гонзаги, гімназійний 'Ave Maria' та храм Христа Царя, який нині є парафіяльним.
Strona główna