|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
77753 Солотвин
Вперше згадується як Краснопіль у Галицькому літописі XIIст., є також згадка 1238 року. З розвитком соляного промислу назвали Солотвином, проте ще навіть у ХІХст. вживалась подвійна назва 'Краснопіль або Солотвин'. Від 1634 року був містечком. 1786 року тут проживало 1031 мешканців, 1921 року - майже три тисячі, у тому числі 70% українців і 10% поляків, 1939 року - 3250, з них 2010 українців, 320 поляків і 50 німців, нині - понад 3600 осіб. 1940 року Солотвин став селищем (міського типу) і райцентром, 1959 року увійшов до Богородчанського району, а 2020 року - до Івано-Франківського.
Перший дерев'яний костел у Краснополі-Солотвині та душпастирський осередок постали десь наприкінці 40-х - на початку 60-х років XVII століття. Місцевих римо-католиків обслуговували священники із парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. Проте цей храм було зруйновано під час турецького нападу 1676 року.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: травень, 13 | |
| 1881 | - номінований єпископом-помічником Львівським з титулярним престолом в Трапезополісі о. Северин Моравський; |
| 1883 | - отримав єпископське свячення у Санкт-Петербурзі з рук Влоцлавського ординарія Олександра Бересьнєвіча о. Симон Козловський, номінований ординарієм Луцько-Житомирським; |
| 1989 | - майбутній єпископ о. Рафал Керницький освятив повернений костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Рудках на Львівщині; |
| 2012 | - каплицю Матері Божої Фатімської в Одесі-Таірові проголошено санктуарієм Матері Божої Фатімської; |
| 2017 | - о. Едварда Каву призначено єпископом-помічником Львівської архiдієцезії; - Апостольський нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті та архієпископ Мечислав Мокшицький в санктуарії Матері Божої Фатімської у Крисовичах на Львівщині коронували скульптуру Фатімської Матері Божої коронами, освяченими Папою Римським Франциском; - повністю збудований та оснащений костел Святої Родини у Харкові консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк за участю єпископа Мар'яна Бучека, а також освятив нову скульптуру Пресвятої Богородиці на подвір'ї храму; |
| 2018 | - єпископ Едуард Кава в санктуарії Матері Божої Фатімської у Крисовичах на Львівщині
освятив скульптури Ангела Миру і Фатімських трьох пастушків; - єпископ Леон Малий освятив капличку св. Йоана з Непомук, встановлену поблизу костелу св. Йоана Непомуцького у Боянах на Буковині; |
| Наступна дата: травень, 14 | |
| 1911 | - єпископ Владислав Бандурський освятив наріжний камінь костелу Успіння Пресвятої Діви Марії Кам‘янці-Бузькій на Львівщині; |
| 1974 | - у Клайпеді (Литва) народився майбутній Апостолький нунцій в Україні архієпископ Вісвалдас Кулбокас; |
| 2016 | - єпископ Антал Майнек освятив у Рахові на Закарпатті на подвір'ї костелу св. Йоана Непомуки пам'ятну дошку на честь осіб, які протистояли знесенню храму в радянські часи; |
| 2022 | - архієпископ Мечислав Мокшицький передав санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію в Полупанівці на Тернопільщині мощі бл. Матері Єлизавети Рози Чацької; |
Чергову невелику дерев'яну святиню розпочав будувати вже наступного, 1676 року урядовець староства Житкевич, а завершив спорудження інший старостинський урядовець - Орловський, який також збудував дзвіницю та закупив лавки до костелу. У 1721 році цей храм мав три вівтарі - головний Матері Божої та бічні Пресвятої Трійці і св. Антонія. 1740 року солотвинський староста Павло Бенуа фундував фінансово-матеріальне забезпечення парафії, якого раніше не було, та добився формального заснування парафії 16 вересня 1746 року. Ймовірно, що приблизно тоді ж святиню було розширено.
У 1807 році костел у Солотвині відремонтували, а 1827 року реставрували (разом із дзвінницею на три дзвони). В середині ХІХст. згадується старий дерев'яний головний вівтар Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та чотири дерев'яні бічні вівтарі Пресвятої Трійці, св. Антонія Падуанського, Христа Розіп'ятого і Матері Божої Непорочної, а також орган та інше досить значне костельне оснащення. Цей храм прослужив до 1857 року.
У 50-х - 70-х роках ХІХст. від чотирьох до шести сотень солотвинських парафіян у містечку та двох десятках сусідніх сіл обслуговував настоятель о. Іполит Вінницький. Саме завдяки його зусиллям до 1857 року поблизу старого дерев'яного костелу збудували новий, також дерев'яний. Його наступник настоятель о. Михайло Дидик у 80-х роках відремонтував дах храму та мурований парфіяльний будинок, споруджений ще 1830 року (останній довелось ремонтувати додатково після пожежі 1888 року). У 1895 році, вже за нового настоятеля о. Яна Банаха, коли чисельність вірян перевищила вісім сотень, було змонтовано новий орган. У 1898-1909 роках парафією чисельністю від дев'яти сотень до 1200 вірних опікувався настоятель о. Донат Садлейський, якого 1910 року замінив о. Йосиф Ярек.
У 1926 році збудували муровану дзвіницю костелу у Солотвині. Від 1933 року парафію обслуговував настоятель о. Владислав Вьонцек, завдяки його зусиллям у 1933 році відремонтували дах парафіяльного будинку, а 1937 року - і сам храм. Парафія мала каплиці у Биткові, який 1923 року виділився в окрему парафію, Жураках, Порогах і Росільній. Наприкінці 1939 року солотвінська парафія налічувала приблизно 1200 вірян.
Після 1943 року парафіяни-поляки виїхали із Солотвина, забравши зі собою все рухоме костельне оснащення. Залишену ними святиню радянська влада після перебудови спочатку використовувала як кінотеатр, а в 1955-1960 роках віддала сусідній школі в якості спортзалу. Ще у середині першого десятиліття ХХІ століття колишній римсько-католицький храм продовжував виконувати цю невластиву для культової споруди функцію, а пізніше, можливо, став греко-католицькою церквою, хоча цю інформацію не вдалось підтвердити.
Головна сторінка