Поточище згадується 1565 року як село, в якому вже була церква, а отже постало раніше. 1857 року тут проживало 1974 мешканців, 1880 року - 2547, у тому числі близько двох
тисяч греко- і сотні римо-католиків, нині - півтори тисячі осіб. Називалось також Поточиськ(а/е), проте 1946 року його перейменували на Поточище. Входило до Городенківського району, а від 2020 року -
до Коломийського.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городенці. У середині ХІХ століття їх було менше
сотні, наприкінці - приблизно 270, а перед І світовою війною та у першій половині 20-х років їх кількість збільшилась майже чотирьох сотень (за рахунок німецьких та польських переселенців).
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: липень, 13
1930
- єпископ Адольф Шельонжек освятив наріжний камінь мурованого храму у Клесові на Рівненщині;
Ймовірно, що саме у першій половині 20-х років ХХ століття і була збудована у Поточищі мурована каплиця. Принаймні, перший раз вона згадується у першому післявоєнному детальному
схематизмі Львівської архідієцезії 1925 року. Богослужіння у ній городенківцські душпастирі спочатку звершували двічі на місяць, а у другій половині 30-х років, коли чисельність вірян зменшилась
майже на сотню, - лише раз на місяць.
Після ІІ світової війни зачинену каплицю у Поточищах радянська влада використовувала як спортзал, магазин, бібліотеку та шкільне приміщення. Останнім часом завдяки зусиллям уродженця
села Василя Ємчука було здійснено зовнішню реставрацію колишнього римсько-католицького храму.
Головна сторінка