78125 Вікно
Село Вікно документально відоме із 1453 року, згадується також у 1485р., а 1591 року вважалось містечком, проте втратило цей статус у XVII столітті. 1880 року тут проживало
1278 греко- і 76 римо-католиків, нині - понад 1300 осіб. Зі середини XVIIIст. селом володіла родина Ценських, а після смерті Тадеуша було у власності його сина - майбутнього таємного єпископа
Яна Ценського, який тут господарював у 1929-1933 роках до поступлення в семінарію. Входило до Городенківського району, а від 2020 року - до Коломийського.
Вікнянські католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городенці. У 1857 році, коли у селі його власник
Удальрик Ценський збудував на місцевому цвинтарі та освятив родинну муровану каплицю-усипальницю, яка півстоліття служила громадською, їх було 117 вірян.
Фотознімок: Olexa Yur
Принаймні, починаючи із 1861 року, як подають схематизми Львівської архідієцезії, у цій каплиці городенківські душпастирі звершували громадські богослужіння, хоча не регулярно.
І лише 1903 року їй на заміну прийшла інша громадська каплиця - дерев'яна, споруджена коштом Людомира Ценського, Анни Бутніцької та парафіян. Вперше разом із старою цвинтарною вона згадується
у схематизмі 1908 року, а потім - в усіх інших детальних схематизмах, аж до останнього у 1936 році. Причому у деяких з них каплиця-усипальниця Ценських теж вказана як дерев'яна (цю помилку
повторив також автор статті про костел у Городенці у відомому виданні 'Kościoły i klasztory rzymskokatolickie ...').
Фотознімок: Olexa Yur
Схоже, що дерев'яна каплиця у Вікні не пережила буремні роки ІІ світової війни, але каплиця-усипальниця Ценських, в якій знайшли свій останній спочинок деякі члени цієї родини,
збереглась. Її навіть частково відновили місцеві православні (принаймні, ззовні), а середина споруди та крипта з похованнями досить понищені.
Фотознімок: Olexa Yur
