ГАЛИЧ. Колишній костел Успіння (Внебовзяття) Пресвятої Діви Марії (1710 - 1780). Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н

77100 Галич,
вул. Осмомисла, 3

Галич вперше згадується в угорських літописах ще у біло-хорватські часи у 90-х роках IX століття, а за археологічними даними існував у Xст. На початку 40-х років XIIст. сталв столицею Галицького князівства, а пізніше - Галицько-Волинської держави (її князя називали 'самодержцем всієї Русі'). У 1367 році отримав магдебурзьке право, підтверджене 1374 року, від 1375р. був столицею Галицької архідієцезії латинського обряду, яку у 1410-1414рр. перенесли до Львова. З австрійських часів був центром повіту. 1870 року тут проживало 4142 мешканців, 1 січня 1939 року - 4700, нині ж - 6300 осіб. 17 січня 1940 року Галич став райцентром, а 2020 року увійшов до Івано-Франківського району.

Перший костел (дерев'яний) існував у Галичі з 1367 року, коли його освятив під титулом св. Марії Магдалини архієпископ Гнєзненський Ярослав Скотницький. Наступним стала збудована наприкінці XIIст. церква св. Пантелеймона, яку переосвятили під титулом Пресвятої Діви Марії на катедру новоствореної Галицької архідієцезії. А перша інформація про інший, парафіяльний храм у місті датується 1396 роком.

У 1404 році парафія у Галичі отримала від короля земельні ділянки на Залукві зі всіма маєтностями, а також звільнення від усіх виплат. 21 липня 1427 року інший король (Владислав Ягайло) суттєво збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії, пожертвувавши їй два села та інше майно (часто саме цим роком і помилково датують заснування парафії). Не відомо, як довго проіснував перший, дерев'яний костел у Галичі, проте кілька століть після перенесення архідієцезіальної катедри до Львова парафія була пов'язана із колишньою церквою св. Пантелеймона, поки її не віддали францисканцям.

У 1710 році в Галичі розпочалось спорудження мурованої святині коштом галицької шляхти. Станом на 1765 рік будівництво храму ще не було закінчено, оскільки, зокрема, його нава ще не мала склепіння і підлоги, проте головний вівтар з образом Пресвятої Трійці вже був поточений шашелем. Костел на той час мав дерев'яну дзвіницю, яку планували замінити мурованою. Завершилось будівництво святині 1780 року (за настоятеля о. Войтеха Віттана), а 1785 року її було освячено (правда, таблиця в крухті подавала в якості дати спорудження 1822 рік, ймовірно, тому, що саме тоді завершили оснащення храму). Принаймні, у 1814-1841 роках парафією, що налічувала до шести сотень вірян, опікувався настоятель о. Антоній Павульський. З кінця 40-х років понад понад тисячу парафіян у місті і десяти сусідніх селах обслуговував настоятель о. Антоній Клоссон, якого 1867 року замінив о. Адольф Стшелецький, що прослужив тут до 1893 року, коли кількість вірних перевищила 1200 осіб, та збудував парафіяльний будинок.

У 1904-1910 роках настоятель о. Йосиф Туркевич здійснив грунтовне відновлення та часткову пере(і до)добудову костелу у Галичі, було також оновлено головний вівтар, який отримав ікону Матері Божої Ченстоховської художника Мечислава Клєчевського. Від 1912 року парафію ослуговував о. Антоній Скальський. Під час І світової війни храм зазнав суттєвих пошкоджень, парафіяльний будинок теж був у поганому стані. Їх реставрацію здійснили у 1918-1920 роках. У 1930-1932 роках настоятель о. Генрік Ангер, який обслуговував парафію, принаймні, від 1922 року до 1936 року, відремонтував святиню та розписав її інтер'єр таким чином, що це призвело да втрати її автентичного стилю. 1932 року, щоб запобігти таким діям, костел визнали пам'яткою архітектури.

У 1937 році новий настоятель у Галичі о. Франциск Вишатицький за кошти, отримані від продажу частини парафільних земель, провів ремонт костелу, парафіяльного будинку, господарських будівель, а також впорядкував терен колишнього цвинтаря навколо храму. До 1938 року було також добудовано парафіяльний будинок та відновлено частину костельного оснащення. Наприкінці 30-х років парафія нараховувала понад 3100 вірних у місті та ще восьми навколишніх селах і мала каплиці в Комарові-Остої та цвинтарну в Галичі.

Костел в Галичі містив головний вівтар XVIII століття із вже згаданим образом Матері Божої Ченстоховської та іконою Успіння Матері Божої, 4 бічних вівтарі із образами бл. Якова Стрепи і Пресвятої Трійці, Пресвятого Серця Ісуса і Христа Розіпятого, Матері Божої Неустанної Допомоги і Матері Божої Святого Розарію та св. Йосифа і св. Архангела Михаїла, орган львівської фірми Яна Слівінського 1892 року, інше значне оснащення, мав муровану дзвіницю з чотирма дзвонами. 18 жовтня 1943 року о. Вишатицький покинув парафію, а 11 березня 1944 року виїхав також останній її священник, віддавши ключі від святині сс.-феліціанкам. Костельне майно було, в основному, вивезене до Польщі, а деяке передане на зберігання вірянам.

Храм у Галичі радянська влада зачинила відразу після ІІ світової війни, облаштувавши у ньому пізніше склади та магазин. У середині 60-х років його грунтовно перебудували на будинок культури із кінотеатром «Дністер». Iз північного, західного та частково південного боку костелу добудували двохповерхову культурно-освітню будівлю так, щоб вона повністю закрила костел, а в колишній наві костелу розмістили кінозал. Після 1991 року кінотеатр закрили, його приміщення віддали під районний Народний дім та Галицьку центральну районну бібліотеку.

У 1996-1999 роках в Галичі було споруджено новий мурований храм бл. Якова Стрепи.