 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
77143 Кукільники
У 1386 році титулярний «король Русі» князь Владислав Опольчик надав Кукільники у власність львівським (тоді - галицьким) архієпископам. Вже від 1390 року у селі знаходилась їхня резиденція (пізніше з'явились резиденції також у Дунаєві та Оброшиному). У 1430р. Кукільники отримали магдебурзьке право. У 80-х роках ХІХст. Кукільники мали близько 550 мешканців, 1939 року - 820, нині ж - лише півтисячі. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.
Ймовірно, що у митрополичій резиденції - замку, в якому, зокрема, помер 1479 року архієпископ Григорій із Санока, котрий встиг його реставрувати, була каплиця. А парафію в Кукільниках заснував та забезпечив своїми коштами архієпископ Ян Жешівський 27 травня 1421 року. Тоді ж було збудовано перший (дерев'яний) костел. Його чи черговий дерев'яний замінив наступним храмом у першій половині XVIст. архієпископ Бернард Вільчек.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 06 | |
| 1890 | - костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Л. Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до храму св. Миколая в Києві мощі св. Йоана Павла ІІ; |
| Наступна дата: грудень, 07 | |
| 1998 | - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького; |
| 2001 | - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті; |
| 2008 | - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині; |
У 1623 році занотовано, що святиню в Кукільниках разом із містечком спалено під час турецько-татарських нападів. Після відновлення її знову було знищено 1676 року. На її місці тодішній парох о. Мартин Ординський збудував тимчасову невелику каплицю.
І лише у першій чверті XVIII століття коштом архієпископа Яна Скарбека розпочалось спорудження мурованого храму під титулом св. Йоана Євангеліста, Марії Магдалини і сорока мучеників, яке завершилось 1732 року, проте ще навіть 1741 року тут продовжувались будівельні роботи. Варто зазначити, що вже 1727 року до головного вівтаря цього костелу із замкової каплиці перенесли образ Христа Розіп'ятого, визнаний чудотворним, тобто храм вже навіть тоді вважався, в основному, збудованим. 1766 року святиня мала сім нових вівтарів (головний Пресвятої Трійці містив згадану вище ікону Христа Розіп'ятого), а також два великих дзвони. У 70-80-х роках було здійснено дрібні ремонти костелу, після чого архієпископ Фердинанд Кіцький консекрував його 13 жовтня 1782 року під титулом св. Марії Магдалини.
У 1870, 1882, 1889, 1894 та 1899 роках відбулось відновлення святині. А 1924 року розпочалась її грунтовна реставрація (храм був пошкоджений під час Ісв. війни). Від 1923 року близько трьох тисяч вірян у Кукільниках та ще 6 сусідніх сіл обслуговував настоятель о. Павло Мікульський, якого 1938 року замінив о. Казимир Слонецький. Парафія у різні часи мала філіальні святині у Библі (нині - Набережне), Бокові, Делієві, Дитятині, Загір'ї-Кукільницькому, Медусі, Свистільниках (нині - Світанок) і Славентині (нині - Слов'ятин), частина цих сіл потім стала осередками самостійних парафій. Святиня містила 7 вівтарів: головний - 60-х років XVIIIст., відновлений 1932 року із згаданим образом Христа Розіп'ятого, бічні - Пресвятої Трійці, Матері Божої, св. Антонія Падуанського, св. Анни, св. юди Тадея і св. Яна Непомуцького.
Після закриття костелу з 1945 року він спочатку простояв пусткою десяток років, потім короткий час використовувався як православна церква, поки 1962 року його не перетворили на склад мінеральних добрив. З 1990 року святинею ніхто не користується, вона поступово руйнується.
