|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
77145 Медуха
Перші документальні згадки про Медуху датуються 1435-1449 роками, хоча вже від 1402 року відомо про якогось Бульріка з Медухи. 1464 року підтверджено продаж третьої частини села Львівському архієпископу Григорію Саноцькому. Пізніше львівські архієпископи викупили решту села, яке залишалось у їхній власності аж до ХХ століття. 1880 року село мало 1428 мешканців, з них 799 греко- і 651 римо-католиків, нині ж у селі проживає менше півтисячі осіб. Входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.
Римо-католики села належали до парафії св. Марії Магдалини в Кукільниках. Ще 1794 року у Медусі планували створити парафію. Цього не сталось, проте такий намір може свідчити про існування у селі якогось храму вже у той час. Правда, принаймні, у другій половині ХІХст. його вже не існувало. І 1870 року, коли чисельність вірних становила півтисячі, у Медусі коштом місцевої шляхти спорудили та освятили філіальну муровану каплицю.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: вересень, 06 | |
| 1642 | - освячено костел св. Архангела Михаїла у Львові; |
| 1904 | - майбутній архієпископ о. Болеслав Твардовський за частю архієпископа Йосифа Більчевського освятив наріжний камінь храму у Тернополі; |
| 1922 | - єпископ Болеслав Твардовський освятив відбудований заново костел св. Йоана Хрестителя у Куропатниках на Тернопільщині; |
| 1927 | - вмуровано наріжний камінь під будівництво храму Матері Божої Ченстоховської у Білому Потоці на Тернопільщині; |
| 1992 | - єпископ Ян Ольшанський освятив місце будівництва костелу Матері Божої Доброї Поради у Козятині на Вінничині; |
| Наступна дата: вересень, 07 | |
| 1739 | - чудотворний образ Матері Божої урочисто внесли до костелу Різдва Пресвятої Діви Марії у Золотому Потоці на Тернопільщині; |
| 1824 | - єпископ Франциск Мацкевич консекрував перебудований храм св. Йосифа у Чечельнику на Вінничині; |
| 1905 | - костел cвв. Архангела Михаїла і Софії у Джуринській Слобідці на Тернопільщині консекрував архієпископ Йосиф Більчевський; |
| 1934 | - греко-католицький єпископ Миколай Чарнецький консекрував відновлений костел св. Франциска Асизького у Любешові на Волині; |
| 2003 | - нову каплицю Святого Духа у Вінниці освятив єпископ Леон Дубравський; |
| 2013 | - освятили новий вівтар костелу Різдва Пресвятої Діви Марії у Свидовцях на Закарпатті; |
| 2014 | - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Гайсині на Вінничині освятив єпископ Леон Дубравський; |
| 2015 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив пам'ятну таблицю на честь св. Йоана Павла ІІ в костелі св. Станіслава єп. мч. у Кременці на Тернопільщині; |
| 2025 | - кардинал Крешенціо Сепе за участю архієпископа Мечислава Мокшицького та єпископа Мар'яна Бучека освятив та вмурував наріжний камінь майбутнього костелу Матері Божої Чудотворного Медальйона; |
Але вже на початку ХХ століття вона стала надто малою для понад семи сотень вірян. Тому 1907 року було прийняте рішення щодо будівництва у Медусі мурованого костелу, проект якого того ж року виготовив архітектор Феліціан Баян зі Станіславова (Івано-Франківська). 1912 року коштом чисельних пожертв від вірян, громадських і урядових організацій, а також завдяки допомозі архієпископа Львівського Йосифа Більчевського, який придбав цеглу, спорудження храму завершили, а наступного року його освятили під титулом Матері Божої Святого Розарію. Каплицю ж розібрали, отриманий матеріал використали для будівництва парафільного будинку та господарських споруд.
Вже 1918 року у Медусі постала парафіяльна експозитура, яка 1925 року стала самостійною парафією. На забезпечення діяльності настоятеля було виділено частину доходів із медусівських земель, що належали львівським архієпископам. В середині 30-х років ХХст. було розписано інтер'єр храму, який мав три дерев'яні вівтарі - головний, перенесений із старої каплиці, із образом Матері Божої Святого Розарію та бічні із іконами Пресвятого Серця Ісуса і св. Йосифа, а також три дзвони. Від 1935 року понад 1200 вірян у Медусі та ще трьох сусідніх селах обслуговував адміністратор о. Петро Завора.
Після ІІсв. війни парафіяни-поляки та о. Завора виїхали до Польщі разом із костельним майном. Храм 1945 року радянська влада зачинила, спочатку стала його використовувати як зерносховище, а пізніше - як склад хімдобрив. Нині колишня римсько-католицька святиня перебуває у стані руїни і продовжує далі руйнуватись, хоча є пам'яткою архітектури місцевого значення з реєстраційним номером 651.
Головна сторінка