|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
77316 Войнилів
Поселення Войнилів (Вонилів) у джерелах відоме з 1385 року, згадується також 4 червня 1437 року та у 1443, 1451 і 1506 роках. 1552 року отримало магдебурзьке право і назву Прокопів, яка протрималась лише трохи більше століття. 1880 року у містечку проживало 2303 мешканців, з яких 1149 були поляками і 1022 українцями, 1939 року - 2850, а нині - майже 2700 осіб. 1934 року Войнилів втратив міські права, у 1940-1941 і 1944-1962 роках був районним центром та став селищем міського типу (від 1960 року), а потім увійшов до Калуського району.
Перший і, швидше за все, дерев'яний костел у Войнилові, який спорудили після заснування міста, був відбудований наприкінці XVI століття після того, як його знищили татари. У цей же період тут також постала парафія, а місцевий настоятель опікувався теж святинею у Калуші, проте формальне заснування парафії (чи її відновлення?) відбулось 1610 року коштом Сенявських.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: październik, 12 | |
| 1612 | - костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Жидачеві на Львівщині консекрував Баковський єпископ В. Любенецький; |
| 1752 | - черговий костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Перевалах на Волині консекрував єпископ-помічник Кам'янець-Подільський Адам Ораньський; |
| 1908 | - освячено наріжний камінь костелу у Скородинцях на Тернопільщині; |
| 1930 | - костел у Заболотті на Волині освятив єпископ Адольф Шельонжек; - новозбудований та оснащений костел Успіння Пресвятої Діви Марії у (Війткевичах (нині - Камяне) освятив єпископ Стефан Вальчикевич; |
| 1996 | - єпископ Райнхард Леттманн з Мюнстера (Німеччина) за участю єпископів Маркіяна Трофим’яка, Станіслава Падевського та Станіслава Широкорадюка консекрував перенесений костел св. Анни у Ковелі на Волині; |
| Następna data: październik, 13 | |
| 1738 | - у Варшаві помер колишній єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський Станіслав Гозій; |
| 1765 | - о. Ігнатія Оссолінського, майбутнього ординарія Київського, висвятив на єпископа у львівському францисканському костелі Святого Хреста архієпископ Вацлав Сераковський; |
| 1782 | - архієпископ Фердинанд Кіцький консекрував відремонтований костел св. Марії Магдалини в Кукільниках на Івано-Франківщині; |
| 1895 | - освячено новоспоруджений костел Пресвятого Серця Господа Ісуса в Тамановичах на Львівщині; |
| 1929 | - архієпископ Болеслав Твардовський вмурував наріжний камінь в пресбітерій храму Христа Царя в Івано-Франківську; |
| 1991 | - єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь під спорудження костелу Пресвятого Серця Ісуса Христа
у Стратіївці на Вінничині; - єпископ Ян Пурвінський коронував скульптурку Фатімської Матері Божої в Довбиші на Житомирщині; |
| 1997 | - костел Матері Божої Фатімської у Крисовичах на Львівщині проголошено санктуарієм Матері Божої Фатімської; |
| 2001 | - костел Божого Милосердя у Сутисках на Вінничині консекрував єпископ Леон Дубравський; |
| 2005 | - єпископ Леон Дубравський консекрував новоспоруджений костел Матері Божої Фатімської у Городищі на Хмельниччині; - єпископ Броніслав Бернацький освятив каплицю Матері Божої Фатімської в Одесі-Таірові; |
| 2017 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив та вмурував наріжний камінь храму Матері Божої Фатімської у Зимній Воді під Львовом; |
На початку 20-х років XVII століття храм знищив турецько-татарський напад, проте його знову відбудували. Більше того, завдяки пожертві Андрія Понентовського парафія стала препозитурою. У другій половині XVIII століття войнилівський дерев'яний костел мав головний вівтар з чудотворним образом Матері Божої та чотири бічні вівтарі Господа Ісуса Розіп'ятого, св. Антонія, Пресвятої Трійці і Матері Божої, а також інше досить значне оснащення. Проте 1825 року містив лише три вівтарі та був вже у стані майже руїни.
Цього ж, 1825 року зафіксовано існування у Войнилові ще одного храму - мурованого, який перебував у процесі будівництва, фундованого місцевим власником Вікентієм Копистинським. Завершили, в основному, спорудження костелу 1834 року, а освятили - у 1838 році. Оснащення святині тривало ще тридцять років, її консекрація відбулась у 1868 році. На той час парафія охоплювала Войнилів і ще майже три десятки навколишніх сіл та нараховувала майже 1400 вірян, а обслуговував її настоятель о. Йосиф Куш, якого 1876 року замінив о. Ян Корчинський (до 1906 року). У 1892 році завдяки зусиллям останнього було збудовано муровану дзвіницю, на яку завісили три освячені дзвони.
Від початку ХХ століття костел у Войнилові вже перебував у поганому технічному стані, а 1904 року ще й постраждав від пожежі. 1907 року новий настоятель о. Ізидор Зюлковський розпочав ремонт, проте це не покращило його стан, який 1911 року став наближеним до руїни. Розпочату 1913 року реставрацію святині перервала І світова війна, після якої відновлення храму відбулось лише у другій половині 20-х років. Наприкінці 30-х років костел містив окрім головного два бічні вівтарі св. Анни і св. Домініка, а також ще два бічних у каплицях - Матері Божої Святого Розарію і Пресвятої Трійці. Від 1931 року парафією, що налічувала близько двох тисяч вірних у двох десятках населених пунктів, опікувався настоятель о. Тадей Лінде. Філіальні святині тоді мали лише села Колодіїв і Цвітова, а раніше вони були у селах Бабин, Блюдники, Довгий Войнилів, Середня, Томашівці, доки ці села не вийшли зі складу парафії.
Під час ІІ світової війни частину костельного майна було вивезено до Польщі, а храм зачинено у 1946-1947 роках. У 1948-1950 роках радянська влада використовувала його як тюрму НКВС, куди доправляли в'язнів з усієї області і де було закатовано їх понад дві сотні, а потім - в якості продуктового складу. 1961 року колишню римсько-католицьку святиню почали розбирати на будматеріали, це тривало до 70-х років. На її місці пізніше спорудили адміністративний будинок.
Strona główna