Перша документальна згадка про село датується 1524 роком, а 1539 року Виноград згадується вже як місто (мало магдебурське право), проте найвища його частина Городище
свідчить про старіший вік поселення. Від 1762 року знову стало селом. 1880 року тут проживало 1055 мешканців, у тому числі 1008 українців і 45 поляків, а на початку 1939 року -
1880 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Нині село має понад 1300 осіб.
Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. У середині ХІХ столітті
їх було менше десятка, наприкінці - лише трохи більше трьох десятків, а перед І світовою війною - майже шість десятків осіб.
Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Чисельність римо-католиків у Винограді збільшилась у міжвоєнний період за рахунок переселених сюди поляків, яких називали мазурами, та в середині 30-х років досягла
120 вірних. У 1933-1935 роках їхнім коштом на земельній ділянці, подарованій місцевими землевласниками Яном і Станіславом Пінтерхофферами, було збудовано філіальну простору дерев'яну
каплицю за проектом інженера Йосифа Ґрюнберґа зі Станіславова (Івано-Франківська). Її оснастили головним вівтарем та скульптурками роботи Яна Серафіна. 10 травня 1936 року новозбудований храм
освятив єпископ-помічник Львівський Євгеній Базяк. Перше богослужіння у ній звершив генерал михайлітів о. Антоній Собчак із Мєйсца Пястовего.
Проте вже через кілька років ця каплиця у Винограді перестала задовільняти вірян, які, мабуть, прагнучи утворення тут парафії, задались ціллю спорудження мурованого
костелу. І вже 1939 року постав його проект авторства Мар'яна Лабужка, проте втілити цей задум римо-католикам села завадила ІІ світова війна, після якої не уціліла навіть
дерев'яна каплиця.
Головна сторінка