|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
78450 Середній Майдан,Граничний Майдан (Святий Йосиф)
Майдан Граничний, який із 1900-х років називали Святим Йосифом, був східним присілком відомого із 1679 року села Середній Майдан. У 80-х роках ХІХст. у ньому оселились німецькі колоністи. У 1880-1908рр. комітет, очолений настоятелем парафії Пресвятої Діви Марії Помічниці Вірних в Коломиї-Маріївці о. Каролем Пшиборовським, сприяв викупу місцевих земель німцями-католиками, до яких пізніше долучились також поляки-католики із навколишніх сіл. У 1786р. у Граничному Майдані проживало 52 мешканців, 1880 року - 70, а перед Ісв. війною і пізніше - вже більше тисячі. Наприкінці ІІсв. війни мешканців Святого Йосифа виселили на західні землі Польщі, а його терени відійшли до сусідніх сіл.
У 1883-1884 роках у Граничному Майдані оселені тут німці-колоністи, які разом із вірянами сусідніх сіл належали до вже згаданої парафії у Коломиї-Маріївці, збудовали дерев'яний однонефний храм із невеликою вежею. 1891 року його було освячено під титулом Опіки св. Йосифа (згадується у схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи із 1894 року). В ньому регулярно кожної неділі та на свята відбувались богослужіння.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: sierpień, 10 | |
| 1799 | - закладено наріжний камінь костелу св. Анни і св. Йоахима у Хусті на Закарпатті; |
| 2006 | - єпископ Мар’ян Бучек в костелі Різдва св. Йоана Хрестителя у Мостиськах на Львівщині освятив пам'ятну таблицю багаторічного душпастира о. Казимира Мончинського; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в костелі Пресвятої Трійці в Івано-Франковому на Львівщині освятив та
коронував вірну копію чудотворної ікони Матері Божої Янівської; - єпископ Віталій Скомаровський в костелі Преображення Господнього у Сарнах на Рівненщині освятив дзвін, подарований сім’єю Горошкевичів та колишніми парафіянами Гути Степанської; |
| 2021 | - о. Гжегож Кіда в костелі св. Лаврентія у Хирові на Львівщині освятив нову скульптуру св. Лаврентія; |
| Następna data: sierpień, 11 | |
| 1809 | - єпископ Ян Подгороденський реконсекрував відновлений головний вівтар св. Антонія у костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Корці на Рівненщині; |
На початку ХХст. з ініціативи о. Пшиборовського у Граничному Майдані, який вже стали називати Святим Йосифом, розпочали підготовку до спорудження мурованого костелу. 25 липня 1904 року архієпископ Йосиф Вебер, єпископ-помічник Львівський, освятив наріжний камінь майбутнього храму неподалік від старого, дерев'яного. На той час чисельність місцевих римо-католиків вже перевищила півтори тисячі осіб. Проект величезної святині довжиною 50 метрів, шириною 25 метрів та висотою 25 метрів (причому, вежа була 50-метрова) виготовив відомий архітектор Ян Кароль Сас-Зубжицький. Попри значні фінансові труднощі будівництво костелу завершили 1912 року.
Вже 1908 року у Граничному Майдані (Святому Йосифі) постала парафіяльна експозитура (тоді понад 1700 вірян перебували під душпастирською опікою експозита о. Антонія Венсєрського). У 1910 році світська влада дозволила створити тут парафію, проте церковна влада 1913 року визначила статус новоспорудженого костелу лише як філіальний у складі материнської парафії. Ще 1911 року старий дерев'яний храм було розібрано та перенесено до села Гостів. Перед Ісв. війною понад 1900 вірних обслуговував експозит о. Ян Пожицький.
Під час інтенсивних військових дій у 1914-1917рр. Святий Йосиф та околиці семикратно переходили від австрійських військ до московітських, костел було суттєво зруйновано артелерійським вогнем. До 2020 року, коли святиню частково відремонтували, богослужіння відбувались у приміщенні школи. У 1925 році відбудували зруйновану вежу храму. Тоді ж тут формально було засновано самостійну парафію, яка під опікою настоятеля о. Францішка Кусьмєрчика охопила також села Святий Станіслав (нині - Станіславівка), Хоросна і Випиханівка (сьогодні не існує) загальною чисельністю вірян понад 2700. У 1927-1928рр. завдяки зусиллям о. Кусьмєрчика ремонт костелу було, в основному, завершено.
У 1932 році о. Кусьмєрчика у Святому Йосифі замінив адміністратор о. Владислав Журек, який 1934 року відновив храм ззовні. Адміністратор парафії (від 1936 року) о. Збігнєв Бургельський розпочав спорудження нового парафіяльного будинку, яке завершив після 1938 року адміністратор. О. Мечислав Мориль. Перед ІІсв. війною парафія нараховувала чотири тисячі вірних. Костел мав три вівтарі. Головний, придбаний ще 1923 року та реставрований 1937 року, містив образи Матері Божої Неустанної Допомоги та св. Йосифа із Дитятком, а також скульптурки св. Войтеха, св. Андрія Боболі, Христа Розіпятого, Матері Божої і св. Йоана Євангеліста. Два тимчасові бічні вівтарі мали гіпсові скульптурки Пресвятого Серця Ісуса і Матері Божої. Були також орган, придбаний 1937 року у фірмі С. Ягодзінського, та чотири дзвони.
У 1939-1945рр. парафією у Святому Йосифі опікувався о. Тадеуш Бись. Храм під час війни, за винятком одного влучання артелерійського снаряду, суттєво не постраждав. Влітку 1945 року парафіяни цього села та сусідніх разом із о. Бисєм та рухомим костельним майном виїхали на Захід Польщі. Святиню спочатку використовував колгосп у сусідньому Сідлещі, проте потім її висадили у повітря, а отримані таким чином будматеріали вивезли до Сідлища (їх залишки розібрали місцеві мешканці для власних потреб).
Strona główna