 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
78595 Ворохта
Високогірне селище Ворохта, яке входило до Яремчого, а нині - до Надвірнянського району, заснував 1568 року Василь Янюк. У 1598 році цю місцину назвали Ворохта (за іменем дезертира з польської армії Михаїла Ворохти, котрий там поселився і прославився як талановитий ткач). З кінця XIX століття Ворохта розвивається як спортивно-туристичний центр, виділилась із складу Микуличина 1927 року. Сьогодні є одним з основних центрів туризму Івано-Франківської області. Нині у цьому селищі міського типу проживає понад 4200 мешканців.
Ворохта входила до складу парафії св. Франциска у Делятині. Наприкінці XIXст. тут за проектом проф. Юліуша Белтовського зі Львова було споруджено дерев'яний Будинок священиків, у якому знаходилась каплиця для відпочиваючих та проживаючих постійно римо-католиків.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: січень, 18 | |
| На цю дату відсутня інформація про важливі події історії святинь та служіння архіпастирів | |
| Наступна дата: січень, 20 | |
| 1901 | - рукоположений в архіпастирі у Львівській катедрі кардиналом Яном Пузиною з Кракова о. Йосиф Більчевський, майбутній святий, та урочисто введений до архікатедри; |
| 1951 | - у Пучішці (Хорватія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович; |
| 2019 | - оновлений орган в катедрі у Харкові освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; |
Проте з часом ця каплиця стала надто малою для місцевої громади, тому 1900 року створили Комітет будівництва костелу (із о. Владиславом Йоганом на чолі), який приступив до збору коштів на храм. Проект на 250 осіб виконав безплатно проф. Юліуш Белтовський. Святиню на придбаній за рахунок дотації Львівської курії земельній ділянці поблизу Будинка священників спорудили під керівництвом будівничого С. Лазарського у 1903-1905 роках, а 1906 року розписали її інтер'єр (це зробив львівський художник Леонард Вітеровський, який також написав кілька образів та запроектував вітражі). 1 липня 1906 року було освячено три нові дзвони, а 15 липня цього ж року новозбудований та належно оснащений храм освятив івано-франківський декан о.-канонік Юзеф Пяскевич.
У 30-х роках чисельність вірян у Ворохті перевищила півтисячі. Костел мав три неоготичні дерев'яні вівтарі, виготовлені 1906 року майстернею Спаннера у Львові, що містили образи теж 1906 року пензля Л. Вінтеровського: головний Успіння Пресвятої Діви Марії та бічні св. Йосифа і Пресвятого Серця Ісуса. Був також тимчасовий бічний вівтар із скульптурою Матері Божої Страждальної Ю. Белтовського 1906 року. Наприкінці 30-х років докладались зусилля по утворенню у Ворохті самостійної парафії, проте вони не увінчались успіхом через брак коштів.
Після ІІсв. війни каплицю закрили, проте іншого призначення їй не знайшли. Вона простояла пустою і після падіння комуністичного режиму опинилась у сильно пошкодженому стані. У другій половині 90-х років її отримали п'ятидесятники, котрі частково відремонтували храм. Проте пізніше костел знову став римсько-католицькою святинею. Завдяки зусиллям багаторічного настоятеля парафії св. Йосифа Більчевського у Яремчому та декана івано-франківського о. Казимира Галімурки нині костел у Ворохті повертається до життя.
