 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
78595 Ворохта
Високогірне селище Ворохта, яке входило до Яремчого, а нині - до Надвірнянського району, заснував 1568 року Василь Янюк. У 1598 році цю місцину назвали Ворохта (за іменем дезертира з польської армії Михаїла Ворохти, котрий там поселився і прославився як талановитий ткач). З кінця XIX століття Ворохта розвивається як спортивно-туристичний центр, виділилась із складу Микуличина 1927 року. Сьогодні є одним з основних центрів туризму Івано-Франківської області. Нині у цьому селищі міського типу проживає понад 4200 мешканців.
Worochta należała do parafii św. Franciszka w Delatyniu. Pod koniec XIXw. zbudowano tu wg proektu prof. Juliusza Bełtowskiego ze Lwowa drewnianą „księżówkę” z kaplicą dla wypoczywających i miejscowych katolików.
| Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
|---|---|
| Bieżąca data: styczeń, 19 | |
| Na dzień dzisiejszy brak jest informacji o ważnych wydarzeniach w historii świątyń i posługi arcypasterzy | |
| Następna data: styczeń, 20 | |
| 1901 | - рукоположений в архіпастирі у Львівській катедрі кардиналом Яном Пузиною з Кракова о. Йосиф Більчевський, майбутній святий, та урочисто введений до архікатедри; |
| 1951 | - у Пучішці (Хорватія) народився майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович; |
| 2019 | - оновлений орган в катедрі у Харкові освятив єпископ Станіслав Широкорадюк; |
Z czasem kaplica stała się mała dla miejscowej wspólnoty i w 1900 roku został utworzony Komitet budowy kościoła (z ks. Władysławem Jouganem na czele), który rozpoczął zbiór funduszy na świątynię. Projekt na 250 osób bezpłatnie wykonał prof. Juliusz Bełtowski. Kościół на придбаній за рахунок дотації Львівської курії земельній ділянці поблизу Будинка священників zbudowano під керівництвом будівничого С. Лазарського w latach 1903-1905, a w 1906 roku ozdobiono malowidłami jej wnętrze (це зробив львівський художник Леонард Вітеровський, який також написав кілька образів та запроектував вітражі). 1 липня 1906 року було освячено три нові дзвони, a 15 lipca 1906r. новозбудований та належно оснащений kościół poświęcił dziekan stanisławowski ks. kanonik Józef Piaskiewicz.
У 30-х роках чисельність вірян у Ворохті перевищила півтисячі. Костел мав три неоготичні дерев'яні вівтарі, виготовлені 1906 року майстернею Спаннера у Львові, що містили образи теж 1906 року пензля Л. Вінтеровського: головний Успіння Пресвятої Діви Марії та бічні св. Йосифа і Пресвятого Серця Ісуса. Був також тимчасовий бічний вівтар із скульптурою Матері Божої Страждальної Ю. Белтовського 1906 року. Pod koniec lat 30-tych starano się żeby w Worochcie utworzyć samodzielną parafię, ale z braku kosztów to się nie udało.
Po II wojnie światowej kaplicę zamknięto i tak stała zamknięta. Po upadku reżimu komunistycznego okazała bardzo zniszczona. W drugiej połowie lat 90-tych oddali ją zielonoświątkowcom, którzy ją częściowo wyremontowali. Później świątynię przejęli katolicy. Dzięki staraniom wieloletniego proboszcza парафії св. Йосифа Більчевського у Яремчому i dziekana iwano-frankiwskiego ks. Kazimierza Halimurki obecnie kościół w Worochcie wraca do życia.
