 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
7741? Єзупіль
Єзупіль (до 1597 року - Чешибіси) згадується у документах вперше 7 листопада 1435 року, а 1443 року поселення отримало магдебурзьке право і далі вважалось містечком. У 1940-2003 роках Єзупіль називався Жовтень. Нині є селищем міського типу з населенням понад 2800 мешканців, яке раніше входило до Тисменицького району, а тепер - до Івано-Франківського.
Перший костел в Чесибісах занотовано 1443 роком, а 1489 роком - місцевого душпастиря. У XVIст. парафія стала протестантською, але вже наприкінці цього століття згадується серед католицьких. У 1598 році власник Єзуполя Яків Потоцький збудував на місці спаленого татарами храму невелику дерев'яну каплицю Успіння Пресвятої Діви Марії, відновив парафію та доручив її домініканцям, для яких було споруджено дерев'яний монастир. Тоді ж за участю львівського архітектора Павла Римлянина розпочали будівництво мурованих храму та монастиря, яке продовжив син Якова - Микола, завершивши його 1651 року.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: грудень, 06 | |
| 1890 | - костел св. Миколая у Старому Самборі на Львівщині освятив єпископ Л. Солецький; |
| 1909 | - Луцько-Житомирський єпископ-помічник Антоній Карас освятив новоспоруджений костел св. Миколая у Києві; |
| 1912 | - освячено новозбудований костел св. Миколая у Пнікуті на Львівщині; |
| 1919 | - інгрес ординарія відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії єпископа Петра Маньковського до Кам'янець-Подільської катедри; |
| 1974 | - призначений титулярним архієпископом Трентума і Апостольським делегатом у Мозамбіку майбутній Апостольський делегат в СРСР і Росії та неофіційний представник Ватикану в Україні о. Франческо Коласуонно; |
| 1997 | - повернений костел св. Миколая у Кам'янському на Дніпропетровщині освятив єпископ Станіслав Падевський; |
| 2016 | - єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений храм св. Миколая у Повітні на Львівщині; |
| 2019 | - єпископ Едвард Кава в костелі св. Миколая у Куликові на Львівщині освятив новий вівтар, амвон, вхідні двері і відновлений вівтарний хрест; |
| 2023 | - архієпископ Мечислав Мокшицький впровадив до храму св. Миколая в Києві мощі св. Йоана Павла ІІ; |
| Наступна дата: грудень, 07 | |
| 1998 | - Папа Йоан Павло II для костелу Бога Отця Милосердного у Запоріжжі освятив наріжний камінь та передав його майбутньому єпископу о. Яну Собіло через свого секретаря майбутнього архієпископа о. Мечислава Мокшицького; |
| 2001 | - призначений титулярним архієпископом Равелло та Апостольським нунцієм в Грузії і Вірменії (а потім - і в Азербайджані) майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Клаудіо Ґуджеротті; |
| 2008 | - єпископ Ян Нємєц освятив вівтар каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії у Волиці на Хмельниччині; |
У другій половині XVII та на початку XVIII століть домініканський костельно-монастирський комплекс кілька разів зазнавав пошкоджень під час військових нападів на містечко. У 1715 році розпочалась його реставрація. Проте роботу перервали через судові суперечки з черговим власником Єзуполя Яном Яблуновським, який відмовився виконувати зобов'язання щодо фінансування домініканців. Після підписаної з ним угоди 1747 року ченці повернулись до містечка та застали храм в настільки поганому стані, що згодом богослужіння навіть довелось перенести до облаштованої у монастирі каплиці.
Будівництво нового костелу у 1775 році розпочав єзупільський пріор о. Михайло Ваксманський, проте з його смертю 1790 року воно завершилось спорудженням стін святині до рівня вікон. У 20-х роках ХІХ століття в Єзуполі занотовано існування зруйнованого старого храму, недобудованого нового та монастирської каплиці. У 1829 році почалось спорудження третього костелу, яке теж зупинилось (1830 року), хоча стіни звели навіть вище вікон. Правда, ця святиня була надто малою та мала будівельні огріхи. Нарешті, у 1840 році вирішили продовжити будівництво першого храму (о. Ваксманського). І 15 квітня 1843 року цей новоспоруджений костел було освячено, а решту культових будівель потім розібрали.
Протягом наступних років продовжувалось оздоблення та оснащення святині, після чого 1882 року її було консекровано. Під час пріорства о. Флоріана Бєлата (1893-1903рр.) костел отримав новий головний вівтар та орган, а наприкінці його служіння храм було суттєво добудовано та розширено за проектом архітектора Яна Кудельського із Станіславова (Івано-Франківська). У 1919-1923 роках святиню заново відбудували за проектом архітектора Зигмунта Бокуна із Станіславова після знищень, завданих І світовою війною, а 1924 року її повторно консекрував архієпископ Болеслав Твардовський під час візитації парафії. Фактично, весь міжвоєнний період продовжувалось відновлення оснащення костелу. Наприкінці 30-х років він містив дерев'яні головний вівтар 1937-1938 років, бічні св. Домініка (40-х років ХІХст.), св. Яцка 1939 року і св. Терези 1929 року. Тоді адміністратор о. Клемент Колва обслуговував півтори тисячі вірних у понад десятку населених пунктів, а парафія мала філіальні каплиці в Козині, Стриганцях та Узині.
В квітні 1944 року домініканці виїхали до Польщі із частиною костельного майна. Їх культові споруди спочатку використовували органи НКВС, потім костел і монастир були лікарнею, а від 1965 року - складами цивільної оборони. Після повернення святині 2003 року здійснюється її ремонт. Єзупіль обслуговують дієцезіальні священники з парафії бл. Якова Стрепи у Галичу.
