26500 Голованівськ
У 1757 році згадується як недавно засноване поселення, називалось Голованецьке, потім - Голованівське. Після 1793 року у складі Росії назву змінили на Голованівськ.
Наприкінці століття отримав статус містечка і став волосним центром. На початку 40-х років XIXст. тут проживало близько 1400 мешканців, 1880 року - 3 тисячі, нині - майже 6 тисяч осіб.
Від 1923 року Голованівськ є центром району, від 1957 року - селищем (міського типу).
1 лютого 1781 року місцевий власник Станіслав Фелікс (Щенсний) Потоцький фундував перший костел разом із парафією у Голованівському (фундаційний акт було підписано у
Тульчині, а затверджено церковною владою 14 січня 1782 року у Брацлаві). Храм, швидше за все, був дерев'яним, освятили його 1797 року під титулом
св. Станіслава, єпископа мученика.
Проте вже через два десятки років дерев'яна святиня у Голованівську стала непридатною для богослужінь. У 1819 році коштом чергової власниці містечка Теклі Потоцької (уродженої
княжни Санґушко) на новому місці розпочали будівництво мурованого костелу. Завершили спорудження 1826 року, 19 грудня цього ж року під час візитації парафії балтський декан о. Ян Комарницький
освятив храм. Він отримав три вівтарі, головний з яких містив образ Пресвятої Трійці, а також дерев'яну дзвіницю із трьома дзвонами різної ваги. Від 1830 року парафія мала споруджений місцевим
власником Францом Гурковським філіальний костел в Крутенькому, який тоді обслуговував окремий священник о. Стефан Лясоцький (після того, як царська влада заборонила душпастирування у селі,
цей храм перевли в ранг каплиці). На початку 40-х років завдяки зусиллям настоятеля о. Людвіка Чайковсього при голованівському костелі збудували господарські приміщення.
Святковий день біля костелу
Наприкінці 50-х років парафія у Голованівську, охоплюючи не один десяток сусідніх сіл, нараховувала приблизно дві тисячі вірян. У 70-х роках ХІХст. - на початку ХХст. її обслуговував
настоятель о. Олександр Ачкевич, який наприкінці 90-х років здійснив частковий ремонт святині. Його замінив та парафією опікувався, принаймні, до 1932 року адміністратор та пізніше
настоятель о. Ян Лаврецький. У 1935 році радянська влада храм зачинила, костельне оснащення було знищно, зокрема, орган розібрали для піонерів на металобрух. За переказами, 1941 року
німецькі окупанти зосередили у понівеченому костелі місцевих євреїв та потім їх розстріляли, а святиню пізніше розібрали на будматеріали, якими вимостили дорогу до сусіднього села.
Як оповідають старожили, стояла святиня десь на місці нинішніх кінотеатру та універмагу.
