09052 Антонів
У давньоукраїнські часи тут було місто Розволожжя, яке після руйнування татаро-монголами стало селом із такою ж назвою, проте як Антонів вперше згадується 1471 року. Було містечком, але з 1793 року, після переходу Правобережжя до складу Російської імперії знову стало селом. 1880 року в Антонові проживало 2115 мешканців, з яких лише 32 були католиками, нині - понад вісім сотень осіб. Село входило до Сквирського району, а від 2020 року - до Білоцерківського.
Нечисленні католики латинського обряду Антонова належали до парафії св. Архангела Михаїла у Володарці. Наприкінці 1800 - на початку 1810 років родина Підгорських, яка від 1771 року аж до 1917 року володіла селом, збудувала на місцевому цвинтарі муровану каплицю-усипальницю.
Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy |
|
---|---|
Bieżąca data: marzec, 26 | |
1838 | - колишній Львівський архієпископ-митрополит Андрій Анквіч помер у Празі (Чехія), похоронений у крипті Празької архікатедри; |
1974 | - у Мукачеві народився майбутній єпископ-помічник Мукачівський Микола Лучок; |
2004 | - костел Воздвиження Хреста Господнього у Полтаві освятив єпископ Станіслав Падевський; |
Następna data: marzec, 27 | |
1885 | - номіновано на посаду Львівського архієпископа-митрополита єпископа Северина Моравського; |
1990 | - о. Віктор Антонюк освятив повернений костел св. Анни у Сторожинці на Буковині; |
2002 | - Апостольську адміністратуру Закарпаття піднесено до рангу Мукачівської дієцезії, її адміністратор єпископ Антал Майнек номінований ординарієм Мукачівським, собор св. Мартина у Мукачеві отримав статус кафедрального; |
Каплиця в Антонові згадується в схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, починаючи із 1852 року, а отже не була лише приватною, і датується 1811 роком. Храм незвичний тим, що над квадратною будівлею споруджено ступінчастий звід у формі зикурату, який завершується зрізаною пірамідою, що в підсумку є дуже нехарактерним для культових спорід України.
Хоча на початку 2010-х років колишній римсько-католицькій каплиці було присвоєно статус щойно виявленої пам’ятки архітектури місцевого значення, проте її стан досі настільки занедбаний, що навіть потрапити до неї важко, оскільки оточена не тільки чагарниками, але й з кількох сторін чиєюсь приватною власністю, на прохід через яку потрібний дозвіл.