LWÓW - Persenkówka. Kościół p.w. Matki Bożej Szkaplerznej (1932 - 1938). Lwowski obw., Lwowski r-n

81370 Львів,
вул. Персенківка, 10

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Місцевість була частиною колишнього приміського села Кульпарків і називалась спочатку Коснерівкою, а після того, як 1687 року її придбав купець Яків Персінг, отримала назву Персенківка. У 1930р. разом із Кульпарковом увійшла до Львова.

Римо-католики Персенківки спочатку належали до львівської парафії св. Миколая, а у вересні 1933 року увійшли до виділеної з неї парафії Вікентія де Поля місіонерів з тимчасовим осередком у львівському костелі св. Софії, оскільки будівництво парафіяльного храму на той час перебувало ще на стадії підготовки.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: lipiec, 18
1783	- о. Каетан Кіцький номінований єпископ-помічником Львівським;
1928	- о. Франциск Лісовський призначений єпископом-помічником Львівським;
2010	- єпископ Маркіян Трофим'як на місці колишнього костелу Воздвиження Святого Хреста у Вирці на Рівненщині освятив встановлений там завдяки родині Горошкевичів хрест з відповідним надписом;
2020	- кардинал Конрад Краєвський за участю архієпископа Мечислава Мокшицького та єпископів Едварда Кави і Мар'яна Бучека освятив костел св. Йоана Павла ІІ у Сокільниках під Львовом та наріжний камінь майбутнього храму Христа Царя Всесвіту у Львові-Пасіках;
Następna data: lipiec, 19
1768	- храм Успіння Пресвятої Діви Марії у Раденичах на Львівщині консекрував єпископ І. Крижановський;
1811	- єпископ Каспер Цецішовський освятив головний вівтар костелу св. Михаїла і Навернення св. Павла у Луцьку;
1925	- освячено наріжний камінь костелу св. Франциска Асизького у Львові на Замарстинові;
1936	- освячено земельну ділянку під будівництво костелу Успіння Пресвятої Діви Марії у Комарниках на Львівщині;
1998	- єпископ Ян Пурвінський в костелі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині коронував ікону Матері Божої папськими коронами; - у литовському місті Гаргждай отримав священничі свячення з рук єпископа Тельшяйського Антанаса Вайчюса майбутній Апостолький нунцій в Україні архієпископ Вісвалдас Кулбокас;
2014	- відремонтований храм Воздвиження Святого Хреста у Чернівцях до 200-річчя освячення було проголошено малою базилікою;
2015	- єпископ Ян Пурвінський на площі перед костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві на Житомирщині освятив пам’ятник св. Йоану Павлу ІІ;

У 1781 році австрійська влада вигнала кармелітів босих зі Львова, віддавши їхній костел св. Архангела Михаїла та монастир спочатку реформатам, а згодом - кармелітам взутим. Після розпаду імперії, із 20-х років ХХст. ченці намагались повернутись до Львова. У першій половині 1931 року їм, нарешті, вдалось придбати на Персенківці земельну ділянку під спорудження свого костельно-монастирського комплексу. У 1931-1932 роках його проект виготовив відомий львівський архітектор Людомил Гюркович. Будівництво розпочалось вже у квітні 1932 року під керівництвом техніка Володимира Ващишина, хоча формальний дозвіл на нього було отримано лише у лютому наступного року, і велось, в основному, власним коштом кармелітів босих.

Попри відсутність формального дозволу та часткову зміну проекту спорудження костельно-монастирського комплексу у Львові на Персенківці просувалось дуже швидко. 5 лютого 1933 року архієпископ Болеслав Твардовський освятив його наріжний камінь і тимчасову каплицю, а в 1934-1935 роках основні будівельні роботи було завершено. Проте потрібно було зібрати кошти на фінансування завершальних робіт, у тому числі оздоблення та оснащення комплексу, облаштування навколишньої території, для чого 1936 року створили відповідний комітет. 16 липня 1938 року, в урочистість Матері Божої Святого Скапулярію архієпископ Твардовський консекрував новоспоруджений храм. Правда, навіть після цього в костелі ще продовжувались завершальні роботи.

Алебастрові вівтарі для храму кармелітів босих у Львові мали бути виготовлені за проектами інженера Йосифа Шостаковича, проте високі ціни та недбале виконання змусили ченців відмовтись від його послуг. 12 липня 1939 року до Львова приїхав Францішек Мончинський, який спроектував мармурові вівтарі та замовив їх виготовлення краківській фірмі Трембецького. Протягом останніх років перед ІІсв. війною костел отримав частину необхідного оснащення, яке придбавалось кармелітами чи жертвувалось доброчинцями.

Під час ІІсв. війни монастир кармелітів босих у Львові спочатку зайняли радянські військовослужбовці, а потім - німецькі, внаслідок цього його суттєво було перебудовано під їхні потреби. 6 травня 1946 року останні ченці покинули свій костельно-монастирський комплекс, виїхавши до Польщі. Радянська влада спочатку використовувала його за різним господарським призначення, а потім віддала будівлі Львівському автобусному заводу та ВАТ Укравтобуспром, а храм став будинком культури з актовим залом на 300 місць.

На початку 2026 року Львівська міська рада ініціювала звернення до Міністерства культури України щодо передачі занедбаного комплексу у Львові на Персенківці, внесеного до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам'ятка архітектури місцевого значення, у власність громади задля її реставрації та передачі релігійній спільноті. Тим більше, що вже понад рік колишній костел орендує громада місцевих римо-католиків, які не тільки звільнили його від накопиченого сміття, але й розпочали роботи із захисту від подальшого руйнування. 1 травня 2026 року архієпископ Мечислав Мокшицький очолив у ньому перше після 80-ти років богослужіння.