БРОДИ. Колишній костел Воздвиження Хреста Господнього (166? - 167?). Львівська обл., Золочівський р-н

80600 Броди,
вул. Стуса, 9

Перша письмова згадка про Броди датується 1084 роком, згадуються також у 1441 і 1477 роках. 22 серпня 1584 року Броди під назвою Любич отримали магдебурзьке право, підтверджене 20 березня 1597 року та 31 жовтня 1669 року. Від 1598 року місто знову називалось Бродами. У 1782-1787рр. було осередком циркулу, в середині XIXст. стало центром повіту, у 1940-2020рр. було райцентром, а нині входить до Золочівського району. 1778 року тут проживало 1778 мешканців, 1880 року - 20701, 1934 року - 17988, нині - понад 23 тисячі осіб.

У 80-х роках XVIст. у Бродах було споруджено перший костел (дерев'яний), а 1594 року засновано парафію коштом тодішнього власника Миколая Жовкевського, який пожертвував для неї село Язлівчик. Понад півстоліття місто попри зусилля його наступного власника Станіслава Конецпольського не змогло отримати належної святині, яку 11 березня 1646 року він у своєму заповіті зобов'язав збудувати свого сина Олександра, виділивши для цього достатньо грошей золотом.

Проте Олександру Конецпольському не вдалось розпочати спорудження костелу у Бродах, оскільки завадила козацько-польська війна. Після його смерті 1659 року будівництво мурованого храму здійснив у 166?-167? роках його син Станіслав, який 3 квітня 1680 року також збільшив фінансово-матеріальне забезпечення парафії. 1696 року Баківський єпископ Аманд Чешейко консекрував костел під титулом Воздвиження Святого Хреста як свою резиденцію, оскільки наступний власник міста Яків Собеський передав парафію вигнаним із Молдови баківським єпископам. Проте цього ж року святиню спалили татари.

Відбудову костелу у Бродах розпочав ще єпископ Чешейко, який у своєму заповіті 16 квітня 1698 року призначив додаткові кошти на продовження її відновлення. Після його смерті відбудову храму завершив 1699 року його наступник єпископ Станіслав Беганський. У XVIII та першій чверті ХIX століть святиню кілька разів ремонтували після пожеж. 26 вересня 1825 року австрійська влада наказала розширити костел, який на той час вважався надто малим та бідним попри те, що парафія була дость багатою. У 1844 році було збудовано дзвіницю, а 1846 року розібрано муровану огорожу. У 1859 році велека пожежа в Бродах завдала суттєвої шкоди храму та парафіяльному будинку, зокрема, згоріли вівтраі та частина костельного оснащення, проте святиню відновили досить швидко. При цьому, зокрема, добудували крухту та каплицю св. Терези.

Станом на 1865 рік костел у Бродах мав 3 дерев'яні вівтарі, головний з яких містив образи Христа Розіп'ятого та скульптурки Матері Божої Скорботної і св. Йоана Євангеліста, а бічні в каплицях - ікони св. Антонія і св. Миколая та Матері Божої і Пресвятої Трійці. На той час парафію чисельністю 3900 вірян, що проживали не тільки в місті, але й в понад десятці сусідніх сіл, із 30-х років продовжував обслуговувати настоятель о. Михайло Конарський, якого через кілька років замінив о. Ян Ковальський. Єдина громадська каплиця була на цвинтарі у Бродах (вперше у схематизмі згадується 1862 року).

У 1927 році храм у Бродах відновили ззовні та всередині, додаткове оснащення святині відбулось також у 1930, 1933 і 1935 роках. Проте 1937 року її описали як надто малу для такої великої парафії, яка нараховувала понад 7300 вірних, не кажучи вже про те, що будівля була з'їдена грибком, тому визнано необхідність спорудження нового костелу. Проте до цього не дійшло, бо завадила війна. Святиня містила шість вівтарів - головний із дерев'яною різьбою Христа Розіп'ятого, образом Матері Бржої Чен6сиоховської та дерев'яними скульптурками св. Петра і св. Павла, а також бічні Матері Божої Доброї Поради і Пресвятого Серця Ісуса, а каплицях - св. Антонія, Матері Божої Ченстоховської і св. Терези. У міжвоєнний період парафія отримала каплиці у Берлині, Пониковиці, Сидинівці, Язлівчику і в Суховолі, яка тоді ж виокремилась із бродівської парафії. Була також каплиця в монастирі сестер-служебниць у Бродах.

У червні 1945 року о. Антоній Речух із парафії св. Йосифа у Поникві, який опікувався бродівськими вірянами замість виселеного німцями в березні 1944 року настоятеля о. Казимира Кобєжицького, передав костел у Бродах представникам радянської влади. Храм спочатку використовували як кінотеатр, а потім - як спортзал. У 1989 році його повернули римо-католикам, проте вже 1993 року віддали греко-католикам, які, встановивши на святині три куполи та 2006 року спорудивши нову дзвіницю, послуговуються колишнім костелом як церквою Воздвиження Чесного Животворящого Хреста. Римо-католикам довелось збудувати новий костел Воздвиження Хреста Господнього.

У Бродах був також домініканський мурований костел св. Станіслава, споруджений наприкінці 70-х - на початку 80-х років XVII століття. Після ліквідації австрійською владою монастиря домініканців 1784 року цей храм отримали сестри-шаритки та перебудували на лікарняні приміщення і каплицю, якою став пресбітерій святині. Проте після пожежі 1801 року колишній домініканський костел розібрали повністю.