|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
80664 Пеняки
Село вперше згадується у документах 1515 року як Пеняківці, є згадка також у 1532 році, а потім назву змінили на Пеняки. 1880 року тут проживало 1206 осіб, на початку ХХст. - 890, у тому числі 450 українців і 390 поляків, нині - понад півтисячі мешканців. 7 січня 1905 року у селі народився майбутній тайний єпископ Ян Ценський, родина якого володіла Пеняками. Село входило до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.
Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Сасові. Від 60-х років XVIII століття у Пеняках при дворі власників села Бєльських була мурована каплиця, а мурований костел св. Альфонса Родрігеса збудували 1782-1794 роках.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: серпень, 19 | |
| 1753 | - єпископ Перемишльський Вацлав Сераковський консекрував костел св. Станіслава Костки у Самборі на Львівщині; |
| 1900 | - у Римі висвячений на священника майбутній єпископ-помічник Львівський Франциск Лісовський; |
| 1902 | - висвячений на священника у Римі майбутній єпископ-помічник Львівський Франциск Лісовський; |
| 1972 | - в Одесі народився майбутній єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирський; |
| 2006 | - єпископ Мар’ян Бучек відслужив першу після війни Месу у костелі Успіння Пресвятої Діви Марії в Скоморохах на Львівщині; |
| Наступна дата: серпень, 20 | |
| 1738 | - єпископ Франциск Кобельський консекрував костел Пресвятої Трійці у Хмільнику на Вінничині; |
| 1804 | - призначений єпископом-помічником Луцько-Житомирським о. Ян Підгороденський; |
| 1933 | - освячено наріжний камінь каплиці у Матеушівці на Тернопільщині; |
| 1991 | - єпископ Рафал Керницький освятив повернений костел св. Мартина у Семенівці на Львівщині; |
| 2000 | - єпископ Антал Майнек в костелі св. Стефана, короля у Солотвині на Закарпатті освятив скульптурну групу святих з династії Арпадів; |
| 2021 | - єпископ Антал Майнек освятив неподалік костелу св. Стефана, короля в Косоні на Закарпатті пам'ятник святому Стефану, королю; |
У 1814-1815 роках Анеля Бєльська фундувала у селі капеланію, яка за капелана (пізніше - настоятеля) о. Адальберта Подгорного 1888 року стала повноцінною парафією, охопивши десяток населених пунктів та понад півтори тисячі вірян. О. Подгорний продовжував опікуватись парафією у Пеняках аж до І світової війни, напередодні якої чисельність вірних збільшилась до двох тисяч. Проте під час війни храм було знищено повністю, богослужіння довелось перенести до вже згаданої палацової каплиці.
І лише у 1924-1925 роках у селі збудували (в основному) мурований костел завдяки зусиллям призначеного 1923 року адміністратора о. Франциска Войтуся за проектом львівського архітектора Лаврентія Дайчака. 14 грудня 1924 року ще незавершений храм освятив під старим титулом св. Альфонса Родрігеса бродівський декан і настоятель о. Станіслав Краусс. Остаточно будівельні роботи закінчили у серпні 1926 року.
У 1927 році у Пеняках розпочали будівництво нового парафільного будинку (теж за проектом Дайчака). 1928 року костел отримав запроектований тим же Дайчаком необароковий головний вівтар, в якому встановили образи св. Альфонса, намальований Анелею Прушинською, та Матері Божої Пацлавської. Приблизно тоді ж змонтували і два бічні необарокові вівтарі (св. Валентина і Пресвятого Серця Ісуса) та інше спорядження, виготовлені Яном Войтовичем із Перемишлян. У 1931-1932рр. придбали орган та інше оснащення, а в 1933-1934 роках збудували муровану дзвіницю і повісили на неї три дзвони, вилиті фірмою Фельчинських у Калуші. О. Войтусь до кінця міжвоєнного періоду продовжував обслуговути парафію, яка ще 1928 року отримала каплицю у Гуті-Пеняцькій.
Після ІІ світової війни парафіяни-поляки виїхали до Польщі і костел зачинила радянська влада (ймовірно, використовували його як господарське приміщення). Пізніше тривалий час римсько-католицька святиня перебувала у стані руїни. У 2000-х роках її почали ремонтувати місцеві греко-католики.
Головна сторінка