PODKAMIEŃ. Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1612 - 1695). Lwowski obw., Złoczowski r-n

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

За легендою, яку так і не вдалось підтвердити, вперше домініканці оселились у Підкамені ще у середині XIIIст., але були знищені татаро-монголами. Насправді домініканський монастир фундував 15 липня 1464 року місцевий власник Петро Церебровський у присутності архієпископа Григорія Саноцького, який консекрував вже збудований на той час і переданий ченцям дерев'яний костел під титулом Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, свв. Апп. Петра і Павла і Всіх Святих. Домініканці отримали у власність два села, а також інші маєтності і привілеї.

Наприкінці наступного, 1475 року храм у Підкамені отримав парафіяльний відпуст. Влітку 1519 року татари знищили святиню, а домініканці виїхали. Наступний місцевий власник Мартин Каменецький та його сини зайняли терен ченців, не дозволяючи їм повернутись, та відібрали у них фундовані їм маєтності і привілеї. Замість зруйнованого костелу було споруджено лише скромну дерев'яну каплицю. На початку XVIIст. черговий власник Підкаменя Балтазар Цетнер повернув домініканцям їх терен та відновив їхню фундацію. У 1607-1612 роках ченці повернулись до містечка, оселившись при каплиці.

У 1612 році домініканці розпочали будівництво мурованого костелу у Підкамені, яке через недостатність фінансування йшло дуже повільно. Окрім того через погано покладений фундамент виникла загроза руйнування стін. Після 1630 року завдяки зростаючому культу привезеного ченцями ще 1612 року та намальваного того ж року у Львові образу Матері Божої з Дитятком вдалось отримати численні пожертви не тільки від наступного власника Олександра Цетнера, але й інших заможних родин Західної України. Тому 1635 року прийняли рішення будувати храм 'кращим і шляхетнішим'. І вже 1639 року постали нові мури святині та монастиря, проте праця знову сповільнилась. Продовжили будівельні роботи після отримання чергових пожертв від Цетнерів та інших жертводавців, але 1648 року їх довелось зупинити через початок козацько-польської війни. Чудотворний образ Матері Божої та коштовності вивезли до Львова.

Ченці повернулись до Підкаменя 8 березня 1650 року, проте спорудження храму ще довго не відновлювали. Більше того, від 1672 року, остерігаючись нападу турків і татар, разом із чудотворним образом до 1676 року перебували у Бродах. У 1677 році впало склепіння костелу, яке відновили коштом короля Яна ІІІ Собеського. Після затримки будівництва святині, спричиненої у 1688 році нападом татар, у першій половині 90-х років костел (знову ж таки, завдяки королю Яну ІІІ) нарешті завершили споруджувати. 15 травня 1695 року храм консекрував єпископ Баківський Аманд Чешейка, освятивши також його чотири вівтарі.

Протягом наступних десятиліть відбувалось поступове дооснащення костелу в Підкамені, у тому числі новими головним вівтарем, бічними Святого Хреста і св. Вікторії тощо. 15 серпня 1727 року єпископ Стефан Рупневський коронував чудотворний образ Матері Божої. 7 серпня 1740 року єпископ Франциск Кобельський освятив вівтар св. Вікентія Феррери. У 1761-1762рр. коштом Миколая Потоцького добудували вежу за проектом о. Павла Гіжицького SJ. У липні 1788 року року австрійська влада конфіскувала найцінніші предмети костельного спорядження.

Втім, оснащення та оздоблення домініканської святині в Підкамені продовжувалось і в австрійські часи. Зокрема, 1792 року встановили новий вівтар св. Вікентія Феррери, 1797 року розписали інтер'єр внутрішніх каплиць св. Яцка і св. Домініка. 1809 року влада повторно здійснила конфіскацію срібного костельного інвентарю, проте храм і далі оснащували новим спорядженням, оновлювали старе, а також здійснювали нагальні ремонтні роботи. У 1903-1905рр. завдяки зусиллям о. Станіслава Маркевича OP провели грунтовну реставрацію всередині костелу.

У 1920-1921рр. ХХст. здійснили початковий ремонт святині у Підкамені, яка суттєво постраждала під час І світової війни та більшовицької інтервенції, а в 30-х роках відбувся її грунтовний ремонт ззовні (зусиллями о. Стефана Плащиці та під керівництвом архітектора Лаврентія Дайчака). Планувалась також і внутрішня реставрація, проте перешкодила ІІ світова війна. Храм містив дерев'яні головний вівтар 1764 року, відновлений у 1859 і 1903-1905 роках, із чудотворним образом Матері Божої, та відновлені також у 1903-1905 роках бічні св. Вікторії 1779 року, Святого Хреста 1779 року і ще шість 1780-1790 років, а також св. Домініка і св. Яцка в каплицях, орган та інше багате костельне оснащення. Парафія від середини ХІХст. до кінця міжвоєнного періоду нараховувала від 2200 до майже п'яти з половиною тисяч вірян, охоплюючи окрім містечка ще близько півтори десятки навколишніх сіл, та наприкінці 30-х років ХХст. мала каплиці в Паликоровах, Черниці і Яснищі, а до Ісв. війни - у Попівцях.

У травні 1944 року костел у Підкамені зазнав істотних пошкоджень під час військових дій. 1946 року чудотворний образ Матері Божої вивезли до Польщі, а радянська влада колишній домініканський костельно-монастирський комплекс почала використовувати як в'язницю, костельне спорядження було знищене практично повністю. У другій половині 50-х років тут розмістили психіатричну лікарню, причому храм спочатку був стайнею, а пізніше - гаражем. 1997 року колишню домініканську святиню разом із усім монастирем віддали греко-католицьким ченцям-студитам, які від того часу повільно, бо бракує коштів, її ремонтують.

Їм вдалось облаштувати церкви Усікновення голови Йоана Хрестителя у крипті храму, Святого Хреста (ікони 'Не ридай мене, Мати') в прибудованому до пресбітерію костелу колишньому домініканському ораторію, св. новомученика Миколая у колишній каплиці св. Яна Непомуцького біля костелу та надбрамну церкву Покрови Богородиці. У 2019-2022 роках Євросоюз та Львівщина профінансували рестарацію вежі храму. Місцеві римо-католики послуговуються цвинтарною каплицею, а за межами монастиря ще є колишні каплиці Стоп Богородиці, св. Юди Тадея, св. Роха і св. Вікентія Феррери.