|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
80644 Підгір'я,
вул. Центральна, 2а
Перша згадка про село Пониква датується 1490 роком, згадується також у 1511 і 1515 роках. 1880 року тут проживало 1148 мешканців, переважна більшість яких була українцями, 1931 року - 1839, нині - понад півтисячі осіб. Південний край південно-східної частини Поникви нині є Центральною вулицею села Підгір'я, яке раніше називалось Волохи, і мешкає у ньому трохи більше чотирьох сотень селян. Села входили до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.
Римо-католики Поникви та Волохів належали до парафії Пресвятої Трійці в Олеську. Спочатку богослужіння для них здійснювали у палацовій каплиці в Поникві. На початку 60-х років ХІХ століття їх чисельність (разом із розташованим поруч Гутищем) становила вже близько трьох сотень вірян, тому виникла потреба в окремому храмі.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: червень, 23 | |
| 1828 | - вступив в урядування Луцько-Житомирською дієцезією єпископ-ординарій Михайло Пивницький; |
| 1883 | - новозбудований храм Успіння Пресвятої Діви Марії в Лисці на Івано-Франківщині консекрував архієпископ Львівський вірменського обряду Ісаак Ісакович; |
| 1898 | - освячено новозбудовану каплицю у Зубреці на Тернопільщині; |
| 1912 | - каплицю у Старому Скалаті на Тернопільщині освятив єпископ Владислав Бандурський; |
| 1956 | - у Корначівці Хмельницької області народився майбутній єпископ Станіслав Широкорадюк, ординарій Харківсько-Запорізький та Одесько-Сімферопольський; |
| 1984 | - висвячений на єпископа у Кракові (Польща) кардиналом Франциском Махарським майбутній архієпископ-митрополит Львівський кардинал Мар'ян Яворський; |
| 1990 | - у Бісковичах на Львівщині освятили костел Різдва св. Йоана Хрестителя після ремонту; - освячено повернений костел Різдва Матері Божої у Чукві на Львівщині; |
| 2006 | - єпископ Леон Дубравський консекрував новозбудований та облаштований костел Пресвятого Серця Господа Ісуса у Шаргороді-Розкоші на Вінничині; |
| 2013 | - єпископ Броніслав Бернацький освятив каплицю св. Йоана Хрестителя у Первомайську на Миколаївщині; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький в парафії Всіх Святих у Новому Яричеві на Львівщині освятив пам’ятник Йоану Павлу ІІ; |
| Наступна дата: червень, 24 | |
| 1599 | - закладено наріжний камінь костелу св. Йоана Хрестителя в Ізяславі на Хмельниччині; |
| 1862 | - о. Леопольд Погожельський освятив новозбудований костел під титулом св. Антонія в Красному на Вінничині; |
| 1928 | - освячено наріжний камінь храму Імені Пресвятої Діви Марії у Підвисокому на Тернопільщині; |
| 1987 | - майбутній єпископ-помічник Кам'янець-Подільський Ян Нємєц висвячений на священника єпископом Ігнатієм Токарчуком у Перемишлі (Польща); |
| 1989 | - майбутній єпископ о. Ян Ольшанський освятив костел Христа Царя в Івано-Франківську; |
| 1991 | - костел Преображення Господнього у Куманові на Хмельниччині освятив єпископ Ян Ольшанський; |
| 1992 | - у Бердичеві на Житомирщині відправили першу після повернення костелу cв. Варвари Месу; |
| 1995 | - архієпископ Мар'ян Яворський освятив відтворену капличку Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Острозі на Рівненщині ; |
| 2003 | - майбутнього єпископа-помічника Мукачівського Миколу Лучка рукоположив в священники єпископ Антал Майнек у Мукачівській катедрі; |
| 2005 | - єпископ Маркіян Трофим'як освятив новий костел свв. Архангела Михаїла i Антонія у Камені-Каширському на Волині; |
| 2014 | - архієпископ Мечислав Мокшицький повторно освятив відновлений костел Різдва св. Йоана Хрестителя у Куропатниках на Тернопільщині; |
| 2017 | - о. Віталій Кривицький, номінований ординарієм Київсько-Житомирським, висвячений на єпископа Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Клаудіо Ґуджеротті у співкатедрі в Києві; |
| 2018 | - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив новий головний вівтар костелу Різдва св. Йоана Хрестителя у Галущинцях на Тернопільщині; |
| 2019 | - єпископ Броніслав Бернацький у Доброславі на Одещині освятив земельну ділянку під будівництво костелу та хрест, встановлений на ній; |
У 1864 році коштом місцевих власників Северина та Ольги Дунін-Борковських розпочалось спорудження мурованого костелу в Поникві на дорозі, яка йшла до села Волохи (нині - Підгір'я), а тепер є його вулицею Центральною. Попри те, що будівництво святині ще не було завершене і навіть невдовзі взагалі зупинилось, вже 1865 року у Поникві коштом фундаторів заснували парафіяльну експозитуру, яка охопила не тільки вже названі села, але й також Боратин, Висоцько, Голосковичі і Суходоли. Обслуговувати її доручили експозиту о. Станіславу Войні.
Спорудження у Поникві костелу продовжили 20 травня 1887 року за експозита о. Блажея Земянського, а завершили (в основному) наприкінці 1889 року (еспозит о. Петро Стшешковський). Проте його освячення відбулось лише через рік, після мінімального оснащення - 8 грудня 1890 року. На той час експозитура нараховувала півтори тисячі вірних. І лише після належного оздоблення та оснащення храму 22 червня 1901 року відбулась його консекрація.
У 1915 році, під час військових дій святиня у Поникві зазнала суттєвих руйнувань. 1921 року було відремонтовано парафіяльний будинок, який теж було пошкоджено під час І світової війни, а 1925 року місцеву експозитуру піднесли до рангу самостійної парафії, першим настоятелем якої став о. Емілій Кобежицький. Завдяки його зусиллям 1928 року завершили ремонт костелу. Від 1938 року парафією, що налічувала близько 1900 вірян та мала каплиці муровану у Висоцькому, яке цього ж року виділилось в окремий душпастирський осередок, та дерев'яну у вже не існуючому Гутищі (Гутиську) Бродському (Брідському), опікувався адміністратор о. Антоній Речух (варто уваги, що у Гутищі 14 січня 1919 року народився майбутній єпископ Ян Ольшанський). Храм мав три неоготичні вівтарі - головний із дерев'яною різьбою Христа Розіп'ятого, образом св. Йосифа та скульптурками св. Петра, св. Павла і Матері Божої, а також бічні Пресвятого Серця Ісуса і Матері Божої, орган, відремонтований у 30-х роках, дзвіницю із трьома дзвонами та інше досить значне спорядження.
Від січня 1944 року о. Речух через загрозу від вояків УПА проживав у Бродах та Львові, а костелом у Поникві до червня цього року опікувались місцеві сестри Родини Марії. Під час проходження через село радянсько-німецького фронту храм знову було пошкоджено, зокрема, зруйновано вежу та дах, проте найцінніше костельне майно, заховане у підземеллі святині, вціліло. Частинами його заховали у Бродах та Львові, а 18 червня 1945 року решту забрав зі собою о. Речух, виїжджаючи до Польщі. Від 1950 року костел, який накрили дахом та поділили на два поверхи, використовувався радянською владою як колгоспний склад.
У пострадянський період (принаймні, до 1996 року) пустуючий костел у Поникві-Підгір'ї перебував у суттєво зруйнованому стані. Пізніше його отримали греко-католикам, які після ремонту та добудови використовують колишній римсько-католицький храм як церкву св. Йосафата. 21 жовтня 2019 року Львівська облрада безоплатно передала культову споруду у власність місцевій громаді УГКЦ.
Головна сторінка