РУДА-БРІДСЬКА. Колишній костел св. Анни / св. Казимира (1862 - 1865). Львівська обл., Золочівський р-н

80630 Руда-Брідська

Руда Брідська документально відома із 80-х років XVIII століття. У 1880р. тут проживало 828 мешканців (617 поляків, 181 українців і 30 німців), 1921 року - 1174, у тому числі 748 поляків і 376 українців, 1937 року - 1062, нині село має лише сотню осіб. Входило до Бродівського району, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Чисельні римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Станіславчику. Вперше у схематизмах Львівської архідієцезії святиня в Руді (Брідській) подається 1865 року, коли село нараховувало 480 вірян. Земельну ділянку під неї та цвинтар виділив місцевий власник Казимир Млодецький, який також подарував для неї деревину. 8 травня 1862 року буський декан і настоятель парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Лопатині о. Людовик Ожехович освятив фундамент храму.

Новозбудований дерев'яний костел в Руді (Брідській) освятив 26 липня 1865 року станіславчиківський настоятель о. Ян Журавський під титулом св. Казимира як вдячність за допомогу в спорудженні святині власнику села Казимиру, який також придбав для храму фактично все спорядження (пізніше присвяту змінили на св. Анни). Костелом якийсь час послуговувались також греко-католики, яких у селі було значно менше. Богослужіння у храмі відбувались не часто, в основному, в день св. Казимира, окрім того, місцеві вірні скаржились на недостатність інших душпастирських послуг з боку настоятеля парафії. Але власний душпастирський осередок вони отримали не скоро.

У 1911 році у Руді Брідській заснували парафіяльну експозитуру, яку 31 липня 1912 року було затверджено урядом. Майже вісім сотень місцевих вірян став обслуговувати о. Войтех Косткевич. Наступний власник села Вільгельм Шмідт подарував службовий будиночок, що стояв поблизу костелу, в якості тимчасового парафіяльного дому та зобов'язався збудувати муровану плебанію. Проте підготовку до її спорудження перервала І світова війна, а нагромаджені будматеріали розікрали. Збудували парафіяльний будинок лише 1921 року, причому не з цегли, а з дерева. І відбулось це коштом парафіян та за рахунок урядової дотації.

У 1925 році експозитура у Руді Брідській стала самостійною парафією, проте внаслідок недостатнього фінансового забезпечення утримання настоятеля його обов'язки майже всі двадцяті роки та на початку 30-х виконував душпастир колишньої материнської парафії у Станіславчику. Щоб виправити цю ситуацію, спільнота вірян села подарувала новій парафії дві земельні нарізи, причому другий з них (менший) лише для того, щоб не допустити спорудження на ньому церкви. Від 1933 року парафію, до якої додали ще два сусідні села, адміністрував о. Тадеуш Бабяк.

Протягом наступних років було збільшене оснащення костелу в в Руді-Брідській, зокрема, 1938 року встановили новий орган. Придбаний в церкві у Смільному необароковий дерев'яний головний вівтар середини ХІХст. містив образ св. Анни і скульптурки св. Петра, св. Павла та ангелів, а два бічні вівтарі - образи св. Миколая і Пресвятого Серця Ісуса та Матері Божої і св. Антонія. Дерев'яна дзвіниця на цвинтарі поблизу храму мала три дзвони. Після нападу на село 21 січня 1944 року вояків УПА вцілілі парафіяни-поляки виїхали до Бродів разом із адміністратором парафії о. Жебровським.

Ймовірно, що костел в Руді-Брідській був чинним аж до 1955 року, а потім до 1969 року використовувався в якості церкви. І лише потім ним послуговувались як колгоспним складом, поділивши будівлю на два поверхи. Пізніше колишній римсько-католицький храм вже стояв без вжитку, поступово занепадаючи. І нині він має досить зруйнований вигляд, хоча міг би бути ще врятованим хоча б заради багатого оздоблення, яке різко контрастує із його більш ніж скромними архітектурними формами.